Небесна сотня стала феноменом жертовності і героїзму сучасних українців, а нашого волелюбного слова “Майдан” бояться усі диктатори світу. А тим часом в Україну, через сім років після оборони і перемоги Майдану, повзе промосковський реванш, який вражає своїм розмахом та цинізмом…
Нарешті! Президент Зеленський вирішив навести лад в інформаційному просторі і одномоментно “придушив” аж три московські телегідри: телеканали “112”, “NewsOne”, “ZIK” і запевнив у черговому відеокоментарі, що Україна “підтримує свободу слова, але не пропаганду, яку фінансує держава-агресор”.
Своїм указом глава держави ввів санкції на п’ять років щодо Тараса Козака — нардепа від ОПЗЖ і правої руки кума президента РФ Віктора Медведчука, а також щодо телеканалів, які де-юре йому належать. І хоча ці рішення влади схвально зустріло українське суспільство, багатьох з нас не покидало і пригнічувало відчуття, що антиукраїнські сили вже точать ікла, щоб напасти, вп’ястись у спину. Таки вп’ялися. І боляче навіть не від того, що московські посіпаки та “возвращенці” Януковича зализали десь у сховках рани та синці, нанесені сім років тому Майданом, а тепер вільно і безкарно глумляться над нашими жертвами, над кров’ю здобутими перемогами у найдовшій в історії України війні за свободу. Гірше — вони цинічно намагаються продемонструвати всьому суспільству, що наші майдани, всі втрати на війні, прагнення визволитись з-під московського чобота, створення Помісної Української Церкви — марні, якийсь спланований переворот. І почали переписувати історію. Причому за пера взялися не історики, а посіпаки Януковича. Їхнім глашатаєм став сумновідомий Окружний адміністративний суд м. Києва (ОАСК) на чолі з Павлом Вовком, який справді, мов голодний вовк, накинувся на всі події, пов’язані з Майданом, з сучасною історією декомунізації нашої держави. І, здається, ніщо не здатне зупинити ні Вовка, ні його зграю. Напади на наші національні, громадянські здобутки — дедалі зухваліші. Ще з червня минулого року тривають погрози переписати історію Майдану і Небесної сотні, викреслити ці події зі шкільних підручників. Чому з такою запопадливістю цей суд не захищає патріотів? Питання риторичне.
До речі, свої скандальні рішення суд оголошує напередодні чергової важливої дати в житті держави. Це просто збіг чи спланований удар у нашу громадянську свідомість і єдність? Напередодні 29 січня, тобто Дня пам’яті захисників Крут, ОАСК зобов’язав Міністерство освіти і науки забезпечити перегляд підручників з історії України для закладів загальної середньої освіти, що вийшли у світ у 2018 і 2019 роках, у частині достовірного викладу подій 2013-2014 років, зокрема Революції гідності (про це йдеться у рішенні ОАСК, оприлюдненому 26 січня). І цим задовольнив позов ексзаступника глави адміністрації президента часів Януковича Андрія Портнова щодо викладу про події Євромайдану. Як приклад, наведена фраза з підручника для 11 класу: “… 22 січня 2014 р., у День Соборності України, снайпери “Беркута” застрелили на вулиці Грушевського п’ятьох активістів Євромайдану”. Позивач (тобто Портнов — ред.) наголошує на тому, що немає вироків суду, які б це підтвердили.Тобто, розпочинається “законне “відбілювання дій “беркутівців”, а отже, тодішньої влади Януковича? А чому портновим, медведчукам та іншим не почуватися вільно, коли досі справи про розстріл Небесної сотні не завершені, вбивці не покарані?
Напередодні 18 лютого, коли вся нація вшановує пам’ять про розстріляних на Майдані, про Небесну сотню, ОАСК оприлюднює на своєму сайті чергову “сенсацію” “про визнання протиправним рішення Київської міськради про перейменування Московського проспекту на проспект імені Степана Бандери і відповідно його скасування”. Також суд скасував рішення про інші перейменування у столиці: вулиці Суворова на вулицю Михайла Омеляновича-Павленка, вулиці Кутузова на вулицю Генерала Алмазова, провулку Кутузова на провулок Євгена Гуцала, вулиці Баумана на вулицю Януша Корчака. Позивач — спілка “Громадський контроль і порядок”. Керівником цієї спілки є В’ячеслав Овчаренко, голова Конституційного суду з липня 2013 року до лютого 2014 року, який став суддею КСУ за квотою “Партії регіонів”. Які люди! Яка увага до невідомої широкому загалу громадської організації! Більша, ніж до чинних законів держави! Бо навіть не взято до уваги, що з 2015 року набрав чинності Закон України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”. У законі саме і йдеться про обов’язкове перейменування міст і вулиць, відкриття архівів усіх каральних органів СРСР та заборону радянської символіки. Може, у суддів така ностальгія за Москвою, яка нині руками своїх посіпак щодня вбиває наших воїнів, відтяла Крим і половину Донбасу? І антиукраїнський реванш за два останні роки набуває розмаху. Промосковські сили, які мають вплив на владу, фактично розпочинають рекомунізацію, скасовуючи здійснені у процесі декомунізації перейменування вулиць, яким повертають попередні назви. Причиною цього є політичний вакуум та політично ангажовані суди, вважають експерти. Ще в червні 2020 року Харківська міська рада повернула проспекту генерала Петра Григоренка попередню назву радянського воєначальника Георгія Жукова. А 11 липня тодішній міський голова Харкова Кернес на своїй сторінці у Facebook повідомив, що в місті було відновлене погруддя маршала Жукова.
Але повернемося знову до ОАСК. Чому суддям так не подобаються українські вулиці, перейменовані законно? Адже січневе рішення вже не перше. Ще 25 червня 2020 року ОАСК скасував рішення Київської міської ради щодо перейменування проспектів, які нині носять імена Степана Бандери і Романа Шухевича в українській столиці. Якщо в Харкові ініціатором повернення назви був мер Кернес, то позивачкою у справі щодо перейменування назв київських вулиць була проросійська активістка Олена Бережна.
Та бентежить і обурює не лише одіозний окружний суд. Антиукраїнські сили знову, як кажуть, ущільнюють свої ряди в наступі на закон про мову, який набрав чинності з 16 січня цього року. Це й прогнозовано: хіба московським посіпакам спокійно живеться, коли в Україні починають захищати українську мову, український інформаційний простір? І ось тут уже на авансцену виходять інші гравці — парламентські “слуги народу”.
Як інформувала 11 січня Facebook спільнота “Мова об’єднує”, після провалу спроб законсервувати російську мову в освіті, “слуги народу” вирішили зруйнувати механізм захисту права на отримання послуг державною мовою.
Так, 25 січня група депутатів із фракції “Слуга народу”, зокрема Максим Бужанський, Олександр Дубінський (виключений із фракції 1 лютого — ред.) Євгеній Шевченко, Євгеній Брагар, Олександр Качура, Данило Гетманцев та інші, зареєструвала законопроєкт №4638, що передбачає скасування штрафів за порушення права на послуги українською мовою.
Також 9 лютого інша група “Слуг народу”, зокрема голова партії “СН” Олександр Корнієнко, заступниця голови фракції Євгенія Кравчук та голова гуманітарного комітету ВРУ Микита Потураєв, зареєструвала проєкт №4638-2. Його відмінність у тому, що механізм захисту мови не скасовується зовсім, проте відкладається на півтора року.
Спільнота “Мова об’єднує” наголошує, що обидва законопроєкти знищують систему захисту мовних прав українців, яка вже діє.
“Закон про мову перетворюється на декларацію, яку можна безкарно порушувати. Офіс Зеленського не публічно, але активно підтримує ці антиукраїнські проєкти: наступ на мову курується з найвищих державних кабінетів”, — стверджують активісти.
Тому громадянська спільнота “Мова об’єднує” закликає президента Зеленського, партію “Слуга народу”, всіх депутатів, які внесли законопроєкти про зміни до закону про мову, відмовитися від своїх безвідповідальних планів, відкликати і зняти з порядку денного ці провокаційні законопроєкти. “Залиште в спокої закон про мову. Не сійте вітер, бо пожнете бурю. Ми закликаємо кожну людину й спільноту, які готові боронити своє право на мову, мобілізуватися для опору планам влади”, — наголошують у спільноті. При цьому активісти, які розробляли і лобіювали закон про мову, наголошують на його дієвості, зокрема й на етапі після 16 січня 2021 року.
“Перехід сфери послуг на українську помітний неозброєним оком. Попри шалені спроби дискредитувати закон і заклики промосковських сил до його саботажу, цей процес не лише не спричинив серйозних конфліктів, але й здобув підтримку більшості громадян України”, — йдеться в повідомленні. За даними нещодавнього соцопитування КМІС, норми закону про українську мову у сфері послуг підтримують 62% громадян України, не підтримують лише 34%. “Це в рази перевищує рейтинг будь-якої партії чи політика і вкотре доводить, що мова об’єднує Україну”, — зазначають у спільноті. Проте “замість того, щоби зміцнювати цю єдність, влада вирішила спотворити закон, позбавивши мільйони українців дієвого механізму захисту права на мову”.
Після всього, що вчергове стало скандальним проявом московського реваншу, виникає закономірне запитання: то хто ж розколює Україну, плюндрує історичну пам’ять, державний устрій України? Наш Майдан, який став на захист прав нації? Чи посіпаки та перевертні, яким вільна, європейська Україна, де збережено права і свободи всіх етнічних груп, як кістка в горлі?
Якщо так відбуватиметься надалі, то можна спрогнозувати й наступний крок так званої “п’ятої колони”: ревні захисники “руского православія”, очевидно, напередодні Великодня звернуться до ОАСК з вимогою відмінити …Томос, законно повернутий Українській Церкві Вселенським патріархом. І закрутиться… А що? Наші суди
Тетяна Слободянюк