25 жовтня ми, хмельничани, обиратимемо депутатів міської, районної та обласної рад, а також міського голову. Причому обиратимемо за новим Виборчим кодексом. Для громад, у яких чисельність понад 10 тисяч (Хмельницький входить до цієї категорії), вибори відбудуться за пропорційною системою і за відкритими списками. Це означає, що голосуватимемо за кандидатів у депутати всіх рівнів, які висуваються від партій, тобто самовисуванців за новим законом, де населення більше 10 тисяч, не буде. І це насправді велика проблема як для самих кандидатів, так і для місцевого самоврядування. Наприклад, ви добре знаєте кандидата умовно Петренка, який уже був депутатом міської чи обласної ради. Він багато зробив для громади, відгукувався на всі проблеми та сумлінно працював, при цьому був безпартійним. За новим законом Петренко мусив вступити в партію, бо в іншому випадку його б не зареєстрували кандидатом, а ви цій партії, членом якої став Петренко, не довіряєте. Якщо ж ви поставите галочку за одну партію, а оберете кандидата в депутати від іншої партії, то ваш бюлетень буде недійсним. Тому до дня голосування потрібно чітко визначитись, за яку партію і за якого кандидата з цієї ж партії голосуватимете.
Така система ставить під ризик і реформу децентралізації. Адже за Конституцією України місцеве самоврядування — це право громади на самостійне розв’язання питань місцевого значення. А якщо у нас висування відбувається від партій, це означає, що представництво саме партій, за більшістю яких стоять олігархи і яким глибоко байдуже на народ, а не територіальних громад буде в цих радах. Отож децентралізація може перетворитися на партійну централізацію.
Для чого ж тоді народні депутати проголосували за так звану партизацію? По-перше, ми знаємо, що в парламенті панує провладна більшість. Знаємо, як монобільшість опинилась у вищому законодавчому органі держави, знаємо чого, вони варті і до чого це призвело: гривня знецінилась, державний бюджет з дефіцитом у 300 мільярдів гривень, стратегії в державі немає, війна триває, тарифи ростуть, люд зубожіє… Очевидно, партія “Слуга народу” сподівалась, що під брендом Зе їм вдасться пробратися й в органи місцевого самоврядування. Тому й пан президент замість того, щоб виконувати свої прямі обов’язки, максимально включився в кампанію, їздить країною зі своїм зе-муляжем і відвідує передвиборчі заходи “Слуги народу” під виглядом презентації стратегій розвитку регіону чи відкриття якихось об’єктів, хоча права на це не має. Чи спрацює це? На думку практично всіх політичних експертів, кандидати від партії “Слуга народу” мають дуже низькі шанси потрапити в місцеві ради, як і провести своїх кандидатів у мери. На місцевому рівні, що є досить логічним, перші місця займають місцеві та регіональні політичні проєкти, а також знайомі людям персони. Голосувати за “кота в мішку” люди, скоріше за все, не будуть. Бо ж не може бути, щоб слуги жирували, а народ, якому вони начебто служать, ледве кінці з кінцями зводив. Та й рейтинг “Слуг народу” і самого президента продовжує стрімко падати. Відтак “нові обличчя” зе-команди вже не викликають довіри навіть попри потужну піар-кампанію, в яку вони гатять шалені гроші.
Що ж робити у такій ситуації виборцям? Відповідь однозначна — думати!
Перш за все варто остерігатися кандидатів, які сиплять щедро популістичними гаслами й обіцянками, при цьому не можуть дати відповідь на найпростіші запитання зі сфери життя громади. Так само не можна вірити кандидату, який заграє з виборцями, обіцяючи їм після перемоги “золоті гори”: він або свідомий популіст, який говорить те, що хочуть чути люди, або просто далекий від реальності. Також не можна голосувати за кандидатів, які обіцяють вирішити питання, які не належать до компетенції місцевого самоврядування. Популісти будуть обіцяти вам збільшення зарплат, пенсій, знизити тарифи, боротися з глобальним потеплінням і взагалі врятувати світ. Вірте лише тим, хто вже показав реальні результати, хто знає, що і як потрібно робити і при цьому бере на себе відповідальність, хто вже підтвердив свою спроможність ефективно працювати. Зважте, такі люди, як правило, не дуже себе рекламують, за них більше говорять зроблені ними справи. А ще від них іде якась шалена енергетика, відчувається харизма, ота виняткова обдарованість людини, яка здатна вести за собою.
Не вірте тим, хто з’являється на горизонті лише перед виборами, влаштовує різні акції, дарує щоденники школярам зі своєю світлиною, роздає продуктові набори, хто дає вам по кілька сотень гривень в замін на ваш голос, нотує ваш номер телефону, хто прикривається гучними гаслами і красується на білбордах, розвішаних мало не на кожному стовбі, витрачаючи на це десятки мільйонів гривень… Бо таким кандидатам, окрім гасел, білбордів та обіцянок, просто більше нічого запропонувати. Це — пристосуванці, які керуються лише своїм меркантильним інтересом та інтересом олігархічної чи проросійської партії, яка за ними стоїть, їх піарить і надалі до наступних виборів хоче жити в своє задоволення. Не вірте тим, хто лише критикує і в усьому шукає крайніх, кажучи про місцеві проблеми, замість того, аби запропонувати шляхи і засоби для їх вирішення. Таким кандидатам ризиковано довіряти владу. А ще, якщо кандидат позиціонує себе з якоюсь політичною силою, то варто проаналізувати, як ця політична сила в парламенті голосує за закони, необхідні для розвитку громад, за те, що потрібно нам.
А що потрібно нам? Мати роботу, щоб наші діти отримували конкурентну освіту, щоб лікар-фахівець дбав про наше здоров’я і щоб був забезпечений необхідним обладнанням і препаратами, щоб місцеві дороги були безпечними і зручними в експлуатації, щоб сміття централізовано збирали і вивозили на утилізацію чи переробку, щоб у вільний від роботи час ми могли десь відпочити, провести культурно час. Все це можна ще довго перераховувати і саме це є якраз питаннями місцевої влади. Ігнорувати вибори не потрібно, бо це також на руку популістам і пристосуванцям, які завдяки існуючим технологіям можуть використати й без вас ваш голос, купивши ксерокопію вашого паспорта, і, вловивши зручний момент, проголосувати за вас.
Є проблема у заповненні бюлетеня. Тому варто до дня виборів поцікавитись, як його потрібно правильно заповнювати, щоб не заплутатись. Пам’ятайте, все залежить лише від нас. Адже місцеві вибори — не аукціон обіцянок. За кого проголосуємо, так і житимемо наступні п’ять років.
Лариса Світловська
Вибори — не аукціон обіцянок. Голосуйте з розумом
