Хмельницькі тепловики господарюють найкраще в Україні. За результатами фінансово-господарської діяльності впродовж не одного року вони утримують лідерські позиції серед усіх комунальних підприємств систем теплопостачання “Укртеплоенерго”. При цьому зберігають найнижчі тарифи в країні на тепло та гарячу воду. Як це вдається при високій вартості газу та що чекає на споживачів в новому сезоні наші розмова з директором міського комунального підприємства “Хмельницьктеплокомуненерго” Володимиром СКАЛІЄМ.
— Володимире Михайловичу, ви очолюєте МКП “Хмельницьктеплокомуненерго” з 2008 року. З тих пір підприємство в лідерах. Вчергове за підсумками аналізу техніко-економічних показників у 2018 році, перемогли в конкурсі на звання “Краще підприємство комунальної теплоенергетики України”. Гірка правда життя в тому, що будь-якому успіху передують невдачі. Були вони на підприємстві?
— Скоріше проблеми. Найбільша — зношеність тепломереж, адже всі вони прокладені ще за радянських часів, відтак були великі втрати тепла. З настанням морозів траплялися й аварії. Труби латались, але результат був недовготривалим.
— Наскільки мені відомо, зараз втрат у тепломережах практично немає. Ви що замінили всі старі труби?
— На проблемних ділянках замінили всі, а в цілому — вже понад 50 кілометрів теплових мереж, починаючи з 2000 років. Причому всі трубопроводи на сучасні попередньо ізольовані, які надійніші та довговічніші. Ці заходи мінімізують втрати при транспортуванні теплової енергії до споживача. Наразі вони складають усього 13 відсотків.
— А як вдалося нині при захмарних цінах на газ зберегти найнижчу в Україні вартість гігакалорії?
— За будь-яким успіхом стоїть конкретна системна робота. Почали з модернізації й технічного переозброєння виробництва, в тому числі замінювали обладнання на менш потужне. Наприклад, якщо раніше на центральних теплових пунктах працювали насоси, потужністю 30-55 кіловат і більше, то нині таких уже практично немає. На порядок зменшили потужність обладнання. Відтак, якщо в 2007-2008 роках на виробництво тепла ми витрачали майже 21 мільйон кіловат, то за останній рік усього 12 мільйонів і йде тенденція до зниження. Відповідно зменшується ціна гігакалорії.
— І що взимку люди не скаржаться на холодні батареї?
— Наше підприємство подає тепло в 713 житлових будинків, які на 100% обладнані лічильниками тепла. Під час опалювального сезону мешканці скаржаться лише в тому випадку, коли старші будинку самовільно втручаються в роботу внутрішньобудинкової системи опалення. Шляхом прикривання запірної арматури перед лічильником — “економлять”. У даному випадку теплоносій нерівномірно розприділяється по будинку — перестають гріти стояки та прилади опалення. Після сигналу від споживачів “холодно” наші працівники відновлюють роботу системи будинку.
— Сьогодні хмельничанам, на відміну від мешканців інших міст, зокрема Чернівців, Дніпра, Києва, Житомира, не відомо, що таке холодний душ серед літа. Подавати гарячу воду влітку вигідно підприємству?
— Якщо чесно, то гаряча вода збиткова для підприємства і особливо в літній період. Але позиція міського голови та й наша така, що гаряча вода — це не розкіш і цю послугу мешканці мають отримувати. Подаємо її за графіком, коли вона найбільше потрібна: зранку, ввечері, на вихідні й у святкові дні.
— А як покриваєте збитки?
— За рахунок впровадження нових технологій та енергозберігаючих заходів. Наприклад, програма “Літнє гаряче водопостачання”. Це створення локальних джерел теплової енергії, наближених до споживачів й зниженні таким чином витрат енергоносія на приготування гарячої води за рахунок виведення з експлуатації в літній період великих котлів та мережевих насосів, потужність яких використовувалась частково, а також значних ділянок деяких магістральних теплових мереж, від яких відбуваються високі втрати теплової енергії. Також це дозволяє підвищити гнучкість регулювання системи теплопостачання та уникати перегрівів у перехідні періоди, оскільки за такою схемою гаряче водопостачання здійснюється незалежно від температурних режимів системи опалення. Такі котельні вже працюють у всіх мікрорайонах міста, де підприємство надає послуги.
— Люди вдячні і відповідно вчасно розраховуються за тепло і гарячу воду?
— Коли був менший тариф, населення розраховувалось за тепло і гарячу воду стовідсотково. Нині вийшли на 90 відсотків, і це непоганий показник, якщо врахувати, що платоспроможність людей сьогодні в Україні досить низька. Йдемо назустріч споживачам — робимо реструктуризацію, тобто розбиваємо борг на частини. Зі злісними боржниками, у яких накопичились борги за рік і більше, проводимо роз’яснювальну роботу і подаємо позови до суду.
— А як же субсидії? Малозабезпечені хмельничани їх отримують.
— Так, але за новим законом не всі, хто потребує, можуть отримати субсидію. У когось немає якоїсь довідки, хтось прописаний не за тією адресою, де фактично проживає. А коли впровадили монетизацію субсидій, ситуація взагалі вийшла з-під контролю. Був випадок, пенсіонерка скаржиться нам: “Мені субсидію не дали”. Почали розбиратись і з’ясувалось, що вона отримала 1400 гривень субсидії живими грішми, але за них купила ліки та харчі, бо пенсії не вистачало. І таких випадків багато.
Якщо в цифрах, то з 82 відсотків хмельничан, які з березня до червня отримали субсидію живими коштами для розрахунку за тепло, 18 відсотків витратили гроші не за призначенням, збільшивши при цьому заборгованість на шість мільйонів гривень.
— Як правило, одні борги тягнуть за собою інші. “Хмельницьктеплокомуненерго” також має борги?
— Борги споживачів призводять до того, що підприємство входить у борги за газ. Нині вони складають 169 мільйонів гривень, з яких заборгованість населення — 69 мільйонів.
Тобто, якщо б споживачі розрахувались стовідсотково, все одно залишається борг 100 мільйонів.
— Звідки ж взялися ті 100 мільйонів?
— Різниця в тарифах. Вона складає 200 мільйонів. До 2016 року держава її компенсувала за рахунок субвенції, а за останні три з половиною роки ми не отримали жодної копійки і за цей час накопичився такий борг. І така ситуація на всіх комунальних підприємствах системи теплопостачання. Відтак тепловики зі всієї України заборгували Нафтогазу 35,5 мільярда гривень. Вихід один — встановити економічно обґрунтований тариф на газ. Той тариф, який сьогодні лише на 80 відсотків покриває витрати на виробництво тепла.
— А хто встановлює тариф?
— Тарифи на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання встановлює Національна комісія, яка здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Є комунальні підприємства, які вийшли з цієї комісії і тарифи в тих обласних центрах встановлюють органи місцевого самоврядування.
До прикладу, в Тернополі, Луцьку вони більші, ніж у нас, на 400 гривень, а в середньому на річну реалізацію теплової енергії це додатково 153 мільйони гривень на рік. Відповідно й люди там платять більше за тепло і гарячу воду.
— Володимире Михайловичу, а ми, споживачі, хочемо, щоб тариф для нас був у рази менший. Зеленський же обіцяв.
— Обіцяв… Тарифи можна знизити лише за однієї умови: зменшення ціни на газ, оскільки в нашому тарифі 87% — це ціна на газ плюс витрати на електроенергію, хоча вона в нас своя, але ж її потрібно виробити, плюс вода її також потрібно купити у водоканалу. Тобто виходить 91 відсоток, а, можливо, вже й більше. А решта декілька відсотків — це зарплата людям плюс податки. Ми лише ПДВ цього року сплатили 9 мільйонів гривень. Тому, на мою думку, потрібно коригувати тариф, але відповідно до тарифу мають бути зарплати і пенсії в людей. Наприклад, якщо взяти працівників нашого підприємства, вони отримують 7-8 тисяч гривень зарплати. З них третину, а то й більше, треба викласти за комунальні послуги. А як жити? Як втримати на підприємстві кваліфікованого спеціаліста? Всі звикли, що комунальник — це людина з лопатою, але при такій модернізації, яку зробили ми, це не просто має бути оператор-кочегар, а кваліфікований фахівець, котрий досконало знає автоматику, ледь не програміст.
— І як ви втримуєте спеціалістів?
— Заохочуємо преміями, стимулюємо житлом. За останні три роки міська влада виділила нашим працівникам 50 службових квартир.
— Але ж попри серйозні фінансові проблеми підприємство продовжує модернізацію, реконструкцію, замінює теплопроводи… За рахунок чого?
— Власні кошти і однозначно допомога міської влади, яка щороку нам виділяє 20 мільйонів гривень. Частину з них витрачаємо на газ, частину — на модернізацію, ремонти. Цього року з бюджету ми вже отримали 10 мільйонів фінансової допомоги і ще 7,2 мільйона отримали на реконструкцію двох котелень: на вул. Водопровідній, 48 і Кам’янецькій, 46/1, 48/1. Ще на двох котельнях (Кам’янецька, 82 і Зарічанська, 2) реконструкцію проводимо власними коштами за рахунок інвестиційної програми. Щорічна модернізація виробництва дозволила нам на 40 мільйонів кубів скоротити споживання газу. Крім того, майже вдвічі скоротили споживання електроенергії. Все це — за рахунок когенерації. На восьми котельнях у нас змонтовані десять установок, які виробляють власну електроенергію. В опалювальний та літній періоди ми повністю забезпечуємо електроенергією своє підприємство, а надлишок продаємо іншим комунальним підприємствам.
— У 2014 році, коли різко піднялася ціна на газ, тепломережі почали використовувати замість газу тверде паливо, щоб економити кошти?
— Тоді, у 2014-ому, ми змонтували дев’ять котелень, які працюють на твердому паливі. І це було вигідно. Але коли ціна на пелети зросла, то, як не парадоксально, використовувати газ стало вигідніше. На дерев’яній трісці ще працюємо, особливо взимку. До прикладу, торік за опалювальний період ми спалили 14 тисяч тонн твердого палива замість 3,8 мільйонів кубів газу.
— Як правило, про тепловиків частіше згадують, коли надворі холоднішає. Між тим підприємство працює весь рік. І саме зараз готується до нової зими. Сьогодні на підприємстві спекотніше, ніж на вулиці?
— Так, робота, можна сказати, кипить. Адже нормальний господар готує сани влітку. Так і ми. Ще до закінчення опалювального сезону склали план роботи на підготовку до наступного. На цей рік запланована реконструкція чотирьох котелень. Більшість робіт по тепломеханічній частині ми майже зробили: заміну насосів, реконструкцію котлів, обладнання по автоматиці, пальниках. Залишаються будівельні роботи і ближче до осені — налагоджувальні. Теплових мереж, можливо, цього року зробимо трохи менше, оскільки фінанси не дозволяють, але два кілометри старих замінимо. Нині в роботі більше десяти адрес, де виконуємо такі роботи: Водопровідна, Грушевського, Героїв АТО… До півкілометра тільки від вул. Зарічанської, 8 аж до Старокостянтинівського шосе, 14. Якщо проаналізувати, то від вулиці Перемоги буде замінено мережі аж до Старокостянтинівського шосе.
Також велику увагу приділяємо гідравлічним випробуванням та налагоджувальним роботам гідравлічного режиму для якісного розподілу теплоносія між абонентами. Одним словом, з підготовкою до опалювального сезону впораємось вчасно.
— Кажуть, що у вас на підприємстві залізна дисципліна?
— Так, залізна, адже за дисципліною “слідкує” автоматика. Ми вже майже стовідсотково автоматизували систему. Сьогодні всі параметри виведені на центральний диспетчерський пульт, здійснюється й відеонагляд. Тобто ми бачимо, що де відбувається і можемо контролювати увесь процес виробництва. Звичайно, вивільнили неефективні робочі місця.
— Дякую, Володимире Михайловичу, за таку детальну інформацію. Нехай гігакалорія на вашому підприємстві й надалі залишається найдешевшою в Україні.
Лариса Світловська