У Хмельницькому відбувся всеукраїнський фестиваль “Гальчевський фест”
Яків Гальчевський — активний учасник повстанського руху в Україні, політичний і громадський діяч, вчитель, публіцист. У 1994 році було засновано премію імені Якова Гальчевського “За подвижництво у державотворенні”. А в 2013-ому в селі Малинівка Літинського району на Вінниччині з ініціативи національно-патріотичних сил відбулося відкриття пам’ятного знака видатному борцю за українську державність, герою національно-визвольних змагань 1917-1920-х років, полковнику армії УНР, легендарному отаману Якову Гальчевському. У Хмельницькому торік на честь цієї героїчної постаті започаткували всеукраїнський фестиваль.
Цьогорічний відбувся 26-27 липня за сприяння Міністерства молоді та спорту України та Хмельницької міської ради. Його девізом стали слова отамана Гальчевського “В боротьбі сентиментів немає”. Цьогорічний фестиваль масштабніший минулорічного. Відбувся одночасно на двох локаціях: у парку Молодіжному та в міській дитячій школі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.
“Ім’я Гальчевського несправедливо замовчувалось у період радянської окупації. Нині прагнемо відновити справедливість. Минулого року наприкінці осені вперше фестиваль провели у Хмельницькому. Цього року вийшло масштабніше. Започаткували ж фестиваль 2016 року в Головчинцях”, — розповів директор фестивалю Валерій Гладунець.
Головною частиною фестивалю стали лекції та дискусії, присвячені видатній постаті Гальчевського та його побратимам — героям УПА. Ця частина фестивалю зібрала найбільше люду, серед слухачів — вчителі, історики, публіцисти…
Найбагатший матеріал підготував для гостей фесту український письменник, історик, краєзнавець Роман Коваль. Гальчевський фігурує не в одному його виданні. Окрема книга, присвячена отаману, — “Яків Орел-Гальчевський”.
Так, згадали, що Гальчевський брав активну участь в українізації частин російської армії. Був заступником голови Української козацької ради. Якову Гальчевському у 1922 році вдалося створити дієву українську збройну формацію — Подільську повстанську групу. Роман Коваль опрацював і чимало рукописів Гальчевського.
“Почерк у нього твердий, чіткий, але букви часом схожі одна на одну і це — просто катастрофа. Крім того, з польського середовища він перейняв чимало полонізмів і жаргонізмів”, — каже автор праці.
Разом із Гальчевським за самостійну Україну боролися й інші герої, чимало з них — наші земляки. Про них також розповів Роман Коваль. Зокрема, у новому презентаційному виданні “Батькам скажеш, що був чесним”. Тут зібрано 50 біографій, 10 історій та 10 спогадів учасників радянсько-української війни 1917-1930-х років. Книжка заснована на архівних документах та спогадах вояків армії УНР, учасників повстанського руху і кубанських козаків. Назва походить з історії, яка увійшла до книги. “Батькам скажеш, що був чесний”, — сказав один із героїв, коли йшов на фронт.
Цікаво було послухати від істориків про борця за Україну — чоловіка письменниці Олени Теліги музиканта-бандуриста Михайла Телігу. Він, на думку дослідників, незаслужено залишився в тіні дружини, імʼя якої — частково і його заслуга. І саме він з російськомовної дівчини зробив патріотку України. На фестивалі представили фото, на якому Михайло Теліга грає на бандурі нашого земляка Костя Місевича.
Серед героїв УПА були й жінки, зокрема Маруся Соколовська, котра, втративши братів, сама пішла на фронт і стала отаманом. Серед подолян, які боролися в ті часи за Україну без окупантів, був сотник Григорій Монкевич, який народився 25 березня 1886 року в селі Баговиці Камʼянецького повіту Подільської губернії. Чимало героїв УПА з Хмельниччини. Наприклад, Олекса Алмазов, який у 1919 році брав участь у наступі в лавах армії УНР біля Деражні, в боях за Камʼянець-Подільський, Шатаву, Проскурів, Летичів… Серед героїв й Олекса Бабій, Микола Вільшик, який закінчив Проскурівську школу, та інші.
Другий “Гальчевський фест” дав можливість побачити й почути все націоналістично-українське: поезію Григорія Кравцова, Юрія Чабана, Дмитра Луняка, твори Михайла Хая, Романа Коваля, Юрія Олійника, а також пісню, яка колись кликала повстанців на боротьбу за Україну.
Все це відбувалося у парку Молодіжному. Так, українською марсельєзою назвав свої козацькі пісні народний артист України Тарас Компаніченко — активіст культурно-освітнього опору в пострадянські часи. Він грає на бандурі за зразком нашого земляка Костя Місевича. Почуло місто й спів та гру молодого бандуриста Святослава Силенка, котрий заспівав, як “Прощався стрілець зі своєю сімʼєю”, пісні УПА “Ой, між Спасом і Лугами”, “Ой, у Лісі на полянці” та інші.
Грою на лірі дивував хмельничан Андрій Ляшук з Рівненщини.
“Лірницька музично-пісенна традиція базується переважно на біблійних сакральних темах”, — зазначив музикант і заспівав, як настане кінець світу і “земля затрясеться, білий камінь розпадеться, Святий Михаїл з неба зійде…”. З цієї серії й пісня кінця ХVIII століття “Хто кріпко на Бога уповає” на слова Феофана Прокоповича — справжній музичний раритет!
“…На Поліссі дуже мало записаних заробітчанських, емігрантських пісень. Та все ж мені вдалося віднайти одну з півночі Волині — “Америка”. Через специфіку звучання дехто називає її польським блюзом”, — зазначив Андрій Ляшук.
На лірі, бандурі грав і Ярема Шевчук. Зокрема пісню “Стукнуло-гекнуло у лісі, комар з дуба звалився”. Це — жартівлива пісня, варіантів якої безліч. Навіть російський поет Корній Чуковський, вважає український музикант, перейняв наш фольклорний образ комара для своєї “Мухи-цокотухи”.
Ближче до вечора бандури і ліри стихли — натомість зазвучав український рок у виконанні гуртів “Zabavka”, “OLEUM”, “PoliКарп” та “Тінь Сонця”. Останні привезли до нашого міста свої улюблені хіти “Меч Арея”, “Танець”, “Козаки”, “Коли на серці сумно” та інші. Колектив у нашому місті вже не вперше.
“Радий, що такі правильні патріотичні ідеї, як “Гальчевський фест”, просуваються. Є можливість достукатися до глядача певними переконаннями, які формують патріотичну, національну свідомість, — зазначив соліст гурту Сергій Василюк, а заразом висловив власну думку про Україну. — Українці недостатньо стійкі у своїх національних позиціях. Навіть, коли у 1991 році проголосували за Незалежність, то за проукраїнських кандидатів у президенти Лукʼяненка та Чорновола голосували лише до 30 відсотків виборців. На жаль, нині ситуація не змінилася, патріотичні сили, які асоціюють себе з чимось справді національним плюс європейським, знову отримують підтримку до 20 відсотків виборців. Більшість українців мислять приземленими категоріями, не мають національних державницьких амбіцій. Проте віра у свою справу є, але все залежить від того, як її сприйматимуть люди”.
На такій ноті сподівань, що недарма за нас колись проливали кров герої, й закінчився другий у місті “Гальчевський фест”, який потішив виставкою військової техніки, ярмарком ремесел сучасників, майстер-класами з гончарства, переглядами патріотичних кінострічок тощо.
Ірина Салій