Ось уже рік у Хмельницькому діє мобільна бригада паліативної допомоги, до складу якої входять лікар-терапевт, два медичних брати, соціальний працівник та водій. Вони надають хворим послуги за місцем проживання.
За словами лікаря-терапевта мобільної бригади паліативної допомоги Олени Тарчинської, підставою для їх обслуговування є наявність важких, невиліковних недуг. Серед тих, кого навідує мобільна бригада, онкохворі, лежачі після перенесених інсультів та важких операцій, з трофічними виразками, гангреною, переломом шийки стегна… Щодня мобільна бригада паліативної допомоги здійснює в середньому шість виїздів. Наразі на її обслуговуванні перебувають до 70 осіб.
Медики обслуговують пацієнтів різного віку, але найбільше — пенсіонерів. Родичі, які вдома доглядають за важкохворими, як правило, перебувають у стресовому стані, бо мусять поєднувати щоденні справи з піклуванням про хворого.
“Персонал мобільної бригади розповідає родичам важкохворих про основи догляду та профілактику пролежнів. Пояснює, у якому положенні хворому буде зручніше лежати та як часто його потрібно змінювати, як легко замінити одяг та постільну білизну. Також радимо, як застосовувати засоби гігієни та дотримуватися режиму харчування. Під час виїздів фіксуємо зміни у стані здоров’я. При потребі залучаємо інших спеціалістів, робимо ін’єкції та крапельниці, встановлюємо сечовідвідні катетери та назогастральні зонди і пояснюємо, як їх використовувати”, ― розповідає Олена Тарчинська.
Медичні працівники кажуть, що їхній обов’язок зробити все, щоб полегшити страждання пацієнтів. Приїзду бригади радіють не тільки хворі, але й їхні близькі, бо, крім медичної допомоги, вони очікують на психологічну підтримку. Працівники бригади оповідають історії з їхньої практики, коли вдавалося підняти на ноги людей пенсійного віку, які перенесли кілька операцій і тривалий час перебували на реабілітації. На жаль, такі випадки трапляються нечасто.
“Звичайно, працювати з такими категоріями хворих досить не просто. Наші пацієнти не можуть вільно володіти своїм тілом, але потреба у спілкуванні з іншими людьми у них залишається. Інколи, щоб людина отримала душевне полегшення, потрібно вислухати історію її життя”, ― розповідає медичний брат мобільної бригади Олександр Говорун.
У мобільній бригаді працює і соціальний працівник. Його завдання — виявляти потреби пацієнтів та шукати шляхи розв’язання проблем, роз’яснювати, як скористатися програмами отримання ліків чи засобів гігієни. Цього року міська рада збільшила фінансування мобільної бригади, однак галузь паліативної допомоги необхідно розвивати й надалі, щоб охопити обслуговуванням усіх, хто цього потребує.
“Наші хворі потребують ходунків, які допоможуть їм пересуватися, протипролежневих матраців та багатофукціональних ліжок. Мрію про те, щоб ми мали таке обладнання, яке зможемо надавати в користування, щоб у місті працювало кілька мобільних бригад паліативної допомоги, у тому числі дитяча. Родини наших пацієнтів фінансово виснажені витратами на лікування, тому їм важко придбати засоби гігієни та спеціальні суміші для харчування, а надто тоді, коли особа ще не встигла отримати групу інвалідності. Онко-хворим, наприклад, не можна вживати глюкози, бо тоді захворювання прогресуватиме. Завдяки збалансованому харчуванню за кордоном у таких хворих вдається підтримувати м’язевий тонус до останніх днів. Сподіваюся, що розвиток паліативної допомоги у нашому місті триватиме, а з часом у Хмельницькому з’явиться хоспіс для догляду за такими пацієнтами.
Потрібно пам’ятати, що ми відповідальні за покоління, яке дало нам життя, і з часом нам також доведеться зустріти старість”, ― каже Олена Тарчинська.
Наразі співробітники мобільної бригади паліативної допомоги намагаються залучити до допомоги хворим різноманітні благодійні та громадські організації, а також налагодити співпрацю з навчальними закладами, які готують психологів, соціальних працівників та медиків.
Ірина Бабієнко