Традиція розмальовувати яйця до Великодня відома всім, але мало хто знає тонкощі цієї справи.
За зразками стародавнього українського писанкарства розфарбовує пасхальну окрасу кошика хмельницька мисткиня Світлана Делікатна. У музеї історії міста 16 квітня вона представила колекцію оздоблених пасхальних яєць та частину особистої колекції вишиваних жіночих сорочок та рушників “З глибин вікових традицій”.
Сотні кольорових писанок, крапанок, крашанок авторки виконані строго за правилами Подільського краю. Каже, створюючи роботи, використовувала зразки із знайденого зошита 1898 року. У ньому є розписані кам’янець-подільські, новоушицькі та вінницькі зразки розпису писанок. Зберігається зошит у музеї українського народного декоративного мистецтва Києво-Печерської лаври.
Світлана Делікатна — залюблена у народне мистецтво з дитинства. Нині вона викладає у міській дитячій школі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Її учні стають переможцями конкурсів з писанкарства всеукраїнського рівня. Писанки, створені майстринею, є у приватних колекціях Польщі, Ізраїлю, Сербії, Канади, Японії та Австралії. Про писанку мисткиня знає чи не все. Для більшості ж це просто окраса пасхального кошика. Але красі фарбованих яєць з візерунками не надивуєшся. Світлана Делікатна декорує їх спеціальними фарбниками, а також використовує традиційну українську техніку — віск і писачок.
Головними кольорами подільської писанки, за словами мисткині, вважаються червоний та чорний з вкрапленнями жовтого, білого та зеленого кольорів. У кольорах закодовані стихії та знання — інтелектуальні, духовні надбання наших предків.
Визначення кожного символу і кольору писанки — дуже кропітка справа, тут потрібно враховувати регіон, де створювалася писанка, його історичні особливості, період створення візерунку.
Українські візерунки та символи на писанках повторювались і на вишиванках. Колекція Світлани Делікатної, яка увійшла до експозиції “З глибин вікових традицій”, складається з 14 сорочок та восьми рушників, вишитих переважно на Вінниччині приблизно 100 років тому. Збирала її пані Світлана протягом п’яти років.
Для вишиванок нашого краю, розповіла мисткиня, притаманні такі ж червоно-чорні тони, як і для писанок. На рушниках і сорочках Поділля багато геометричних візерунків. “Це повʼязано з тим, що наша символіка походить із Трипілля, де майже всі символи геометричні, — пояснює Світлана Делікатна. — Кожен символ мав насамперед захисну функцію, а вже потім служив окрасою сорочки чи рушника. У подільській сорочці часто зустрічаються ромби, навіть свастика, яка символізує божественні сили природи. Хибно вважати, що основа подільської вишиванки — хрест. Нерідко у нас зустрічаються гладь і литва. Загалом в українській вишивці налічується до 320 різновидів стіжків”.
Велике значення має й те, хто вишивав сорочку чи рушник, яка енергетика йшла при цьому. Зазвичай сорочки шили та оздоблювали незаміжні дівчата. Нашити їх мали цілу скриню, бо у заміжжі вже буде не до вишиванок. Вони ж служили дівчатам за придане. Шили сорочки дівчата універсальних розмірів, обов’язково додільні, бо мали носити їх і під час вагітності, інколи й до старості. У літніх жінок на сорочках було менше візерунків.
Виявляється, не можна наносити вишивку на сорочку, де заманеться. Вишивали візерунки зазвичай на рукавах і комірі. Так, вишивка на комірі “ховала душу” від усього лихого. Звісно, святкова сорочка була вишита щедріше, ніж буденна.
Триватиме виставка писанок і вишиванок протягом місяця.
Ірина САЛІЙ