З нагоди 205 річниці від дня народження Тараса Шевченка з учнями шкіл міста у бібліотеці-філії №12 зустрівся голова міської літературної спілки “Поділля” Володимир Олійник.
Ще з юних років поет надихався творчістю Тараса. Вірші про українського генія є майже в усіх збірках Володимира Олійника (нині це близько 25 видань), починаючи з першої “Скрипка вічності”. Подолянин досліджував і життєві шляхи Тараса. Усе, що знав, розповів школярам. Цікаво було почути дітям про дитинство Тараса Шевченка, його братів Микиту та Йосипа, сестер Ярину, Катерину, Єфимію, Марію та Параску. Володимир Олійник товаришував з хмельничанином, нащадком Шевченка по братові Йосипу, Олександром Відоменком. Останній навіть написав передмову до однієї із збірок Володимира Олійника. Саме Відоменко дослідив, що прадід Шевченка був генеральним писарем Запорізької січі. Також цікаво, що Шевченко ще мав прізвище Грушівський.
Почули діти і про те, як малий, допитливий Тарасик шукав стовпи, на яких небо триматиметься, як хотів вчитися, шукаючи собі вчителів. Про це звучав вірш Володимира Олійника “Шевченкові уроки”.
“Шкільна вчителька розказувала, як Тарас Шевченко нишком тікав з дому до школи і підслуховував під дверима уроки вчителів, допомагав їм пічку у класі топити… Нині навчатися можуть усі діти, але часто лінуються. В такі моменти можна згадати малого Шевченка, котрий колись все б віддав за книжку”, — каже четвертокласник С ЗОШ № 30 Кирило Леськов.
Школярі захопливо слухали, як малий Тарас Шевченко, в роки, коли був їхнім ровесником, любив малювати. Шукав вуглинку, щоб на білих стінах виводити свої перші малюнки. Папір тоді для нього був дефіцитом. Все це також опоетезував Володимир Олійник у своїх виданнях для дітей. До речі, на твори подільського поета цікаві ілюстрації створили учні міської школи мистецтв. Малюнки талановитої Ольги Мельник навіть увійшли до збірки “Суниці”. На основі загадок Володимира Олійника готується до друку книга з ілюстраціями міської студії пісочної анімації під керівництвом Оксани Мергут.
Дітей вразили і події з дорослого життя Тараса Шевченка. Творити доводилося навіть у засланні, безсило фізично, та не занепавши духом. Десять років відбув Тарас у царській російській армії. Особливо важкими для нього була примусова експедиція пустелею. Після неї Шевченко захворів водянкою.
Попри складну долю геній не залишав перо. Біблія українця — його “Кобзар”, виданий у 1840 році. Історія Коліївщини у віршах — Шевченкова поема “Гайдамаки”. Неперевершений слід його творчості — драма “Назар Стодоля”. Непрості роки заслання, змушували Тараса Шевченка з примусу писати російською. Саме російською створено чимало його повістей, нині перекладених на рідну українську мову. Цікавим для сучасників є і щоденник Тараса Шевченка, котрий нині доступний читачу.
В останні роки життя, а прожив він буремних 47 років, Тарас Шевченко дуже вболівав за народну освіту. Навіть створив читанку для дітей та підручник з арифметики, розсилав їх по всій Україні.
Творчий доробок Тараса Шевченка Володимир Олійник запропонував класифікувати за тематикою і видати кількома виданнями.
“Раніше не знав, що у нашому місті є людина, яка так багато знає про Шевченка. Поцікавлюся книжкою “Володимр Олійник. Літературний портрет”, де розповідається про земляка”, — каже учень четвертого класу С ЗОШ № 30 Ельдар Луцюк.
“Зустрічаюся зі Школярами для розмови про Шевченка не вперше, читаю їм власні вірші. Нині є вже кілька перевидань моєї збірки “Під Кобзаревою зорею”. Особливість останнього її видання у 2012 році — переклади російських поетів про Шевченка, які мені дуже сподобалися. Сюди входять вірші Леоніда Мартинова, Олени Полонської, Леоніда Кисельова, Анатолія Добровича… Останній про спільні з Шевченком ідеї писав: “Тут всі свої, на всіх одна робота”. Хочеться, щоб усі колеги по перу, журналісти, вчителі, бібліотекарі, митці обʼєднувалися заради передачі майбутнім поколінням вічних тем. У рамках заходу познайомив юного читача з власними збірками “Нескорений народ”, “Родина, я і Україна”, де також йдеться про Шевченка”, — зазначає Володимир Олійник.
Як додає провідний бібліотекар читального залу Таїса Нечипор, “Кобзар” та книги про Шевченка беруть у читальні ще з молодших класів школи, що дуже тішить, хай навіть це по завданню вчителя.
Ірина САЛІЙ