Так сказав про себе видатний земляк — живописець, член Національної спілки художників України, графік, поет, академік Міжнародної академії фундаментальних основ буття Едуард Міляр.
Митець — автор тисячі картин, на яких не лише висока естетика, а й історія, закодовані філософські думки про життя…
Минулоріч у рамках книговидавничої програми міської ради вийшла книга письменника-земляка Миколи Мачківського про відомого художника “Пришелець з Європи”. Написана вона саме про життя й творчість Едуарда Міляра. Її презентація відбулася 13 лютого в обласному художньому музеї.
Зі своїми шанувальниками зустрівся сам Едуард Міляр, розповівши про те, що увійшло у книгу, і більше…
Так, народився художник 7 лютого 1939 року в Антонінах, що на Красилівщині, в одній із будівель славнозвісного маєтку графа Потоцького. В історично багатому куточку Поділля жив до восьми років. З дитинства пам’ятає, як бігав до батька в ремісничу майстерню.
“Якось на селі пішов поголос, що тато мені голову відрубав. А все тому, що я, малий і неслухняний, закоханий у татову роботу, від цікавості безпечно вліз йому під руки, коли той дубасив молотом. На щастя, все обійшлося…”, — згадує Едуард Рафаїлович.
А ще поділився згадками, як у роки Великої Вітчизняної війни його “люба милосердна матуся” переховувала від фашистів євреїв. Як виявилося потім, серед них — родина видатного вченого Михайла Янгеля.
Згодом сім’я Мілярів переїхала до стародавнього подільського містечка Ізяслав, де батько влаштувався на цукровий завод. Цей період життя для Едуарда Міляра цікавий тим, що вчився в одній школі з народним артистом України Василем Зінькевичем. Потім разом з ним навчався і в художньому училищі. Ізяславська школа знала й вчителя Юрія Гагаріна — першокласного пілота Леоніда Васильєва, а також колишнього міністра транспорту Георгія Кірпу.
“Наша школа була настільки сильною, — каже Едуард Рафаїлович, — що при вступі до вишу в Москві викладачі дивувалися моїй підготовці, зокрема читанню напам’ять прозових творів вітчизняних класиків”.
Перш, ніж стати художником, Едуард Міляр перепробував багато професій, навіть шахтарем на Донбасі. Думав, легко буде заробляти на життя, пірнаючи у чорну безодню. Але, коли вперше спустився на величезну глибину, його жахнула бездонна темінь. Зарікся більше туди не повертатися. Зрозумів, що підземелля не для нього — захотів у небо. Тому згодом пробував вступити на пілота, але не пройшов медкомісію, “встиг лише з парашутом стрибнути”.
Не підкоривши висоти неба, почав сягати висот земних. Так, навчався у Київській студії мистецької академії. Згодом вступив у Вижницьке училище прикладного мистецтва. З тих пір закохався в Карпати і гуцулів. Нині у його творчому доробку — до тисячі картин, де зобразив їхні портрети, побут, орнаменти. Ще не раз життя повертало Едварда Міляра в Карпати, які надзвичайно надихали на творчість.
У Вижницькому училищі доля теж всипала йому зірок на дорогу: познайомився з видатними музикантами Володимиром Івасюком, Назарієм Яремчуком, Софією Ротару.
“Зі мною в училищі вчилися знамениті митці Володимир Карета, Федір Жуковський, відомий світовий графік Іван Остафійчук та інші”, — з гордістю згадує митець.
Свою професійну дорогу як художника Едуард Міляр продовжив у Московському виші. Навчання перервалося через хворобу, довчився вже у Смоленському інституті. Паралельно Едуард Міляр вступав до Мінського інституту, де брав уроки відомого художника Савицького.
Згодом професійному художнику мріялося підкорювати столиці світу, особливо Париж, але в радянські часи про закордоння можна було забути. Тому разом з командою молодих художників Міляр знову бере курс на Москву. Тут буває у майстернях художників світового рівня, відвідує міжнародні виставки…
Успіх художника зростав, підкріплюючись глибокими знаннями про світ. Ще з 16 років Едуард Міляр захоплювався філософією. У Вижниці брав уроки філософа Василя Вушняка, у якого навіть деякий час мешкав.
Не митець той, хто говорить світу, особисто його не пізнавши. Успішне закінчення навчання у Смоленську дає змогу Міляру працювати в Середній Азії. Тут захоплюється буддизмом, ще у Смоленську з цією філософією знайомив сам Реріх. Бував Едуард Міляр в Індії, де займався активною виставковою діяльністю, демонстрував свої роботи, Сирії, Єгипті…
Але доля знову змусила осісти на Поділлі. Довго сумував за красотами світу. Проте згодом зрозумів, що і вдома є багато цікавого. Закоханий у стародавню архітектуру, об’їхав усі історично цікаві місця Поділля. Чимало з них відтворені на його полотнах.
У роки незалежності України відкрилося вікно й на Захід. Едуард Міляр відвідав Польщу, Чехію, Словаччину, Німеччину…
Нині роботи видатного земляка знає чи не весь світ. Його перша авторська галерея створена у Мілокі (США). Згодом створилися галереї в Києві, Севастополі, Острозі, Хмельницькому.
Автор організував 40 персональних виставок, де представляв картини у новітніх техніках від реалізму через абстракціонізм, кубізм… до сюрреалізму.
Ще за радянських часів вів мистецьку студію, випускники якої навчалися у провідних вузах Києва, Львова, Одеси, Петербурга, Москви… Років 10 тому організував студію при обласному осередку Національної спілки художників, випускники якої нині навчаються у Львові, Києві, навіть Лондоні, Мілані, Гданську…
При студії створено гурт з п’яти мисткинь “Рефлекторний взаємозв’язок”, з яким проводили дві спільні виставки. Едуард Міляр прагне навчити студійців мислити через усі стилі мистецтва. Такої школи, каже, немає ніде.
Ще й поезію пише — громадянську, філософську, інтимну… Кілька віршів зачитав на зустрічі в музеї.
“Недарма ще з училища батька називали Маестром. Він дійсно творить, як музикант, черпаючи ідеї з космосу. Його творчість надихнула мене теж стати художником — продовжую його шлях”, — каже син митця Радимір Міляр.
Ірина САЛІЙ
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО