Ольга Брижань півтора року займає посаду директора міського комунального підприємства — кінотеатр ім. Т.Г.Шевченка. Але за цей невеликий період її головування сталося багато змін: було затверджено проект реконструкції кінотеатру, ініційовано допрем’єрні покази з залученням цікавих гостей, влаштовано кінопокази під відкритим небом. У розмові пані Ольга поділилася новими ідеями та власною історією успіху.
— Минуло трохи більше року з моменту вашого призначення директором кінотеатру ім. Т.Г.Шевченка. Розкажіть про особливості функціонування вашого закладу нині, чому глядачі мають відвідувати саме ваш кінотеатр.
— Є багато речей, за допомогою яких ми зацікавлюємо відвідувачів. По-перше, чудове місце розташування — пішохідна частина, парк, зона відпочинку з фонтанами, затишні кафе навколо. Другий дуже суттєвий плюс — найбільший кіноекран у місті, який створює ефект присутності серед подій кінострічки. Третя перевага — це сучасне обладнання, звук з великим частотним діапазоном, який дає повний об’єм звучання. А разом — екран і звук перетворюють перегляд фільму на захоплююче видовище.
Так, можливо, ми не можемо похвалитися сучасними кріслами, інтер’єр чекає на оновлення. Навесні цього року громадськості був представлений проект реконструкції, виконання якого вже не за горами. Але все одно наш кінотеатр має безліч плюсів для глядачів і ми гостинно відчиняємо двері для наших відві-дувачів!
— На жаль, не всі стрічки мають змогу потрапити на великі екрани. Деякі з них представляються на кінофестивалях чи конкурсах, але не є доступними масовому глядачу. Яким чином ви обираєте фільми?
— Процес формування репертуару залежить від багатьох чинників. Перш за все враховується касовий потенціал стрічки, наскільки вона очікувана, багато залежить від рекламної кампанії перед стартом кінопрокату. Важливим фактором є кількість залів у кінотеатрі. В нашому випадку — це один, що значно обмежує вибір фільмів, урізноманітнення репертуару. Із більшою кількістю залів є можливість взяти в прокат більше стрічок, відповідно репертуар кінотеатру стає різноманітнішим. Але, незважаючи ні на що, ми завжди намагаємось формувати репертуар так, щоб кожен відвідувач міг знайти щось на свій смак.
— Українське кіно зробило великий крок уперед. Зокрема, сьогодні у прокаті є дві стрічки вітчизняного виробництва — “Скажене весілля” і “Позивний Бандерас”. Які, на вашу думку, перспективи розвитку кінематографа в Україні?
— Як на мене, вітчизняне кіно відроджується. З кожним роком у прокат виходить усе більше стрічок українського виробництва, їх якість зростає. Будемо сподіватися на його подальший розквіт.
— Які заходи ініціюєте, окрім кінопрокату?
— Завжди намагаємось додавати до роботи креативу, впроваджувати цікаве та ексклюзивне. З радістю влаштовуємо презентації та допрем’єрні покази нових українських кінострічок, запрошуємо на них акторів, режисерів, сценаристів, намагаємось перетворити це на вагомі культурно-мистецькі події, на які охоче запрошуємо хмельничан.
Минулого року в кінотеатрі відбувся допрем’єрний показ і зустріч з творчою групою історичного фільму “Червоний”. Цьогоріч можемо похвалитися першим в Україні допрем’єрним показом історичної драми “Таємний щоденник Симона Петлюри”, на якому були присутні автор сценарію і режисер. Навесні в нашому кінотеатрі відбулася прем’єра фільму “У нас був шкільний бал”, який зняли хмельничани Дмитро Бевзюк, Дмитро Мілієнко та Філіп Гаврилюк.
Гарною традицією стало проведення у кінотеатрі щорічного фестивалю мистецтва кіно для дітей та підлітків “Чілдрен кінофест”, який проходив цьогоріч у 22 містах України. Неод-норазово долучалися і до всеукраїнського кінофестивалю українського короткометражного кіно “Відкрита ніч”.
Є й інші події, у яких ми беремо участь, серед яких безкоштовні перегляди фільмів у мистецькому дворику музичної дитячої школи №1, до яких залучаємо охочих. Проте не зупиняємося на досягнутому, а надалі шукаємо можливості, аби дивувати хмельничан та гостей міста цікавими проектами.
— Розкажіть про ідею переглядів фільмів у мистецькому дворику.
— Взагалі мистецький дворик розпочав свою діяльність кілька років тому з ініціативи управління культури і туризму Хмельницької міської ради. Там проходять різні мистецькі заходи, серед яких музичні вечори, пре-паті масштабних фестивалів. Цьогоріч у затишному місці в центрі міста започатковано кінопокази під відкритим небом, і це дуже символічно, адже саме в будівлі дитячої музичної школи №1 на початку ХХ століття був кінотеатр “Модерн”.
— А з чого починався ваш професійний та особистісний розвиток?
— Я виросла в театральній сім’ї. Батько — головний режисер, мати — акторка, завідувачка трупи академічного обласного театру ляльок. Мені довелось багато подорожувати з ними театральними фестивалями, тому якось само собою вийшло, що з дитинства мене почали залучати до участі у виставах. Я грала у сімейному “Вертепі”, згодом у виставах “Відлуння” і “Стара Вітряниця”.
Коли прийшов час визначитися з професією, я бачила себе театральним адміністратором, тому вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого на спеціалізацію “Організація театральної справи”. Після закінчення займалась адміністративною роботою на телепроекті “Майданс”. Потім рік працювала директором агенції культурних ініціатив “Живи в Черкасах”. Це була для мене велика професійна школа, де я відповідала за все. Глибоко вдячна тим, хто довірив мені, молодій випускниці театрального вузу, таку складну роботу. Але згодом побутові проблеми і бажання повернутися додому в рідний Хмельницький взяли гору. Тут три роки працювала в обласному науково-методичному центрі культури і мистецтва, а коли побачила оголошення про конкурс на посаду директора кінотеатру ім. Т.Г.Шевченка, взяла в ньому участь, перемогла і ось уже півтора року його очолюю. Незважаючи на труднощі, сподіваюсь на кращі часи, і намагаюсь робити все, що можу, щоб їх наблизити. Мрію про Мистецький центр, у якому був би не тільки кінотеатр, щоб приміщення наше стало привабливим і насиченим різноманітними мистецькими подіями.
— У чому, вважаєте, ваш секрет успіху?
— Секрет один, але дуже важливий: треба наполегливо і відповідально працювати. Як би складно не було, ні в якому разі не опускати рук і не боятися відповідальності за свої дії. І вчитися. Все життя.
Марина КОВАЛЬЧУК