Одна з нечисленних культурно-мистецьких пам’яток Хмельниччини під загрозою руйнування: у Слобідці-Шелехівській, що на Деражнянщині, у жахливому стані нині музей Анни Ахматової.
Одна з нечисленних культурно-мистецьких пам’яток Хмельниччини під загрозою руйнування: у Слобідці-Шелехівській, що на Деражнянщині, у жахливому стані нині музей Анни Ахматової.
Ті, хто відвідував його 10-20 років тому, сьогодні без гіркого смутку не зможе залишити колишню садибу родини Вакарів — тітки видатної поетеси. Те, що впродовж десятиліть у цій старій глинобитній хаті не робилося капітального ремонту, дається нині взнаки. Стеля майже обвалюється, стіни у тріщинах на всю висоту дому… Щодо експозиції музею, виникає враження, що експонатів дедалі меншає. Зокрема, з-понад 50 книжок-мініатюр, котрі подарувала музею відома ахматівка, професор Вінницького педагогічного університету Смолякова (на жаль, уже покійна), виставлені лише півтора десятка цих унікальних видань. Де ж інші? Символічним виглядає експонат з часів перебування тут самої Анни Ахматової — стілець: подряпаний, роздертий… Таким навіть століття тому він не був…
Втратив привабливість і зелений куточок навколо бюста-пам’ятника поетеси. Задуманий свого часу як історичне відтворення її епохи: чавунні лавки, огорожа, ліхтар — з петербурзьких вулиць, має нині занедбаний вигляд. Лавки потребують фарбування, знаменитий ліхтар повністю закривають височезні туї…
Дивує і рівень проведення екскурсії. Забутою залишилася власне історія створення музею: дослідження деражнянських краєзнавців, благодійна ініціатива натхненника Євгена Лінда, активність працівників культури, допомога обласної влади, зусилля громадськості району й міста Хмельницького, участь шанувальників творчості Анни Ахматової з інших регіонів країни… Портретна галерея видатних сучасників поетеси: Булгаков, Блок, Єсенін, Пастернак, Цвєтаєва чомусь гід поєднала одним жанром — акмеїзм, хоча вони були представниками різних мистецьких течій.
Споглядаючи сьогоднішнє жалюгіддя музею, виникає запитання: чи доживе він до свого 30-ліття через два роки і чим пишатиметься надалі Хмельниччина, і так небагата культурно-мистецькими пам’ятками та музейними об’єктами? Схоже, ні обласному управлінню культури, туризму і релігій, ні обласній владі взагалі, ні численним громадським об’єднанням ця майже забута установа вже не потрібна і не важливо, на чию честь і пам’ять була створена: Анни Ахматової чи Ганни Горенко.
Володимир РАЗУВАЄВ
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО