Уже традиційно 20 червня в обласному літературному музеї збираються письменники, літературознавці, бібліотекарі, а також рідні та близькі відомого на Хмельниччині поета й прозаїка Миколи Федунця, аби вшанувати його світлу пам’ять.
Уже традиційно 20 червня в обласному літературному музеї збираються письменники, літературознавці, бібліотекарі, а також рідні та близькі відомого на Хмельниччині поета й прозаїка Миколи Федунця, аби вшанувати його світлу пам’ять.
Саме цього дня 2009 року перестало битися добре, щире, любляче серце прекрасної людини, мудрого наставника, поета. Будучи головою обласної організації Національної спілки письменників України понад 20 років, він робив усе, щоб про подільських словотворців знали у рідній країні, щоб їхні твори входили у навчальну програму і їх вивчали школярі, щоб література наповнювалася новими темами і розвивалася в різних жанрах. З його ініціативи було засновано чимало цікавих серій книг, скажімо, “Літературна Хмельниччина”, “Хранителі рідного слова”, які часто стають у пригоді під час написання наукових статей, літературних досліджень.
Обласну літературну премію імені Миколи Федунця за кращу поетичну книгу згідно з рішенням обласної ради вручають щороку в день пам’яті письменника.
Першим лауреатом стала вже покійна дружина Миколи Федоровича, також прекрасний лірик Олександра Ванжула. Минулого року премію отримала хмельницька поетеса Ніна Шмурикова-Гаврилюк. Цьогоріч цієї високої нагороди удостоївся давній друг Миколи Федунця Микола Клец (на фото) з села Малі Мацевичі Старокостянтинівського району за поетичну збірку “Logos — імператив небесний і земний”.
“Поетів-ремісників нині багато, майстрів — одиниці, — зауважив голова обласної організації НСПУ Петро Маліш. — Микола Клец дотримується літературної поради: “Пиши твір, мовби востаннє…”. Його творчий ужинок скромний (п’ять збірочок), зате вагомий, добірний, чистий. Кожен вірш — своєрідне відкриття, кожне слово у рядках — припасоване, вміло одягнуте в образ і думку. Його поезії мовби згаптовані з ласки та любові, з оригінальним візерунком, із дивовижно-чарівним баченням. Не знаю письменника, який би краще за Клеца міг писати про природу. Живучи в селі, цей літній чоловік вигострив чіпке око й асоціативне мислення, не розтратив дитинного зачудування від спостереження за деревом, струмочком, пташкою і за всім тим, що бачить і чує в лісі і в полі. Таких коротких поезій-перлин в автора не один десяток”.
Багато гарних слів линуло на адресу Миколи Захаровича від його колег по перу — Миколи Мачківського, Віталія Мацька, Ніни Шмурикової-Гаврилюк. Гарно відгукувався про унікальний стиль і багату образність лауреата директор літературного музею Василь Горбатюк.
Крім того, своїми спогадами про Миколу Федунця й Олександру Ванжулу поділилася їхня донька Ірина, яка нині займається впорядкуванням спадщини поетів. У день пам’яті вона принесла диск, на якому Микола Федорович у колі друзів розповідає різні бувальщини зі свого життя. Кожному було приємно почути голос митця, котрий залишив помітний слід не тільки у літературі, а й у житті загалом.
Гарні ліричні пісні на слова Миколи Федунця і Миколи Клеца прозвучали у виконанні барда Леоніда Мазура та жіночої вокальної групи “Музея”, що діє при літературному музеї.
Альона ЛІСНИЧА,
молодший науковий співробітник обласного літературного музею
Фото Миколи Шафінського