Нехай і запізніла, та все ж заборона в Україні російських Інтернет-ресурсів, здавалося б, повинна була викликати лише схвальні оцінки вітчизняного експертного середовища, політикуму та нашого брата-медійника. Проте все виглядає доволі неоднозначно. Більше того, ряд телеканалів проросійського спрямування на кшталт “Інтера”, “News one”, разом з російськими партнерами заговорили про наступ на свободу слова у нашій країні, кидаючи у суспільство провокативну інформацію, звичайно, забуваючи наголошувати, що йдеться про цілком адекватну протидію країні-агресору, де нині всі медійні та Інтернет-ресурси контролюють спецслужби.
Нехай і запізніла, та все ж заборона в Україні російських Інтернет-ресурсів, здавалося б, повинна була викликати лише схвальні оцінки вітчизняного експертного середовища, політикуму та нашого брата-медійника. Проте все виглядає доволі неоднозначно. Більше того, ряд телеканалів проросійського спрямування на кшталт “Інтера”, “News one”, разом з російськими партнерами заговорили про наступ на свободу слова у нашій країні, кидаючи у суспільство провокативну інформацію, звичайно, забуваючи наголошувати, що йдеться про цілком адекватну протидію країні-агресору, де нині всі медійні та Інтернет-ресурси контролюють спецслужби.
Та, виявляється, що для цих корисних ідіотів Кремля не існує жодних застережень. З цього приводу в мене виникають цілком закономірні питання вже до наших спецслужб та керівництва держави. Бо, сказавши цілком слушне “а” з приводу російського Інтернет-контенту, вони мали б заразом сказати і “б”, розібравшись з домашньою прокремлівською псевдомедійною братією, яка вільно чи невільно, а таки працює на боці агресора в інформаційній війні проти нас. В умовах збройного протистояння з путінською Росією саме існування таких телеканалів та подібних медійних ресурсів в Україні є ненормальним явищем і дуже дивно, що цього не розуміє влада, граючи з вогнем провокацій, інсинуацій у їхніх телеефірах. Ну, а щодо корисних ідіотів з прокремлівського “Опоблоку” чи таких політичних фруктів, як Червоненко, котрий виріс у політичному розсаднику ще за часів Ющенка, то, думаю, ця публіка мала б уже давно відчути на собі увагу держави. А вони поводяться відверто нахабно.
Доволі дивна реакція наших спецслужб, прокуратури та судових органів і на діяльність усіляких “територіальних громад”, які саме в нашім краї чомусь стали особливо помітними. Тут маємо справу з особливим типом корисних ідіотів Кремля, проте які не менш негативно впливають на нашу суспільність. А додайте сюди відверті ідеологічні провокації, які продукує московська церква в Україні, зведіть до купи увесь нібито праведний баланс проукраїнських опозиціонерів-протестувальників, які поводяться так, ніби в державі все гаразд, за винятком влади, яку слід конче і негайно змінити, зрозуміло, тільки на них, неторканих корупцією, білих та пухнастих, і ви, сподіваюсь, відчуєте ту реальну небезпеку для держави, яку таїть у собі вся ця вибухова суміш.
А ще насторожила днями інформація, що діти-мажори перших осіб держави і далі сидять у російських Інтернет-ресурсах. Отож виникає закономірне запитання до їхніх батьків: ви всерйоз вирішили боротися в Україні з інформаційними провокаціями Кремля чи просто робите це для годиться, як це було у багатьох інших випадках, починаючи з економічної блокади Криму та окупованих територій Донбасу?
Та знаємо напевне, що жодних подвійних стандартів на фронтовій передовій не існує, бо там усіляким корисним ідіотам Кремля заготовлена єдина відповідь, про яку вся ця антиукраїнська братія мала б пам’ятати повсякчас…
Богдан ТЕЛЕНЬКО