Хмельницький — місто самобутнє, зі своєю історією, яка розкривається з розповідей корінних мешканців, тутешнього мистецтва, архітектури… Тут переплітаються різні культури, зокрема й європейські. Тому до Дня Європи Хмельницький розповів трішки про себе експозицією “Місто”. Свої фото, картини та скульптури про нього презентували минулого четверга у музеї історії міста фотохудожники Олена Лаптєва та Сергій Аніськов (на фото), художник, скульптор Олександр Швед.
Хмельницький — місто самобутнє, зі своєю історією, яка розкривається з розповідей корінних мешканців, тутешнього мистецтва, архітектури… Тут переплітаються різні культури, зокрема й європейські. Тому до Дня Європи Хмельницький розповів трішки про себе експозицією “Місто”. Свої фото, картини та скульптури про нього презентували минулого четверга у музеї історії міста фотохудожники Олена Лаптєва та Сергій Аніськов (на фото), художник, скульптор Олександр Швед.
Фотомитці представили до трьох десятків світлин, на яких — старі будівлі. На одному з фото, на якому зосередив увагу Сергій Аніськов, — будинок першого власника хмельницького пивзаводу. Ця будівля нині, на жаль, залишається занедбаною. Як і водонапірна вежа у Дубовому, яка, за словами фотомайстрів, зсередини вкрита товстим прошарком іржі — “аж ступати страшно”. Є старі будівлі у місті, яким пощастило більше — їх реконструювали. Це і православний собор Андрія Первозванного у Дубовому, і будівля на Кам’янецькій, де нині розмістилася єврейська община “Тхія”, та інші. Пишаємося ми й ошатною будівлею театру ляльок, який нагадує мініатюри львівського та одеського оперних театрів. Зафіксували фотохудожники і піддашшя будівель на центральних вулицях, які ще збереглись у первозданному вигляді.
Як би дивно не звучало, але одним із інформаційно найбагатших місць для істориків, археологів є старі кладовища. Одне з них — єврейське, бо, стверджують історики, колись половиною населення Проскурова були саме євреї, теж зафіксовано на світлинах: видно дати народження, імена померлих.
Ще однією цікавою серією світлин є “Двері”. На фото зображені старовинні двері місцевих будівель. Деякі з них і нині можна побачити навіть у центрі міста.
“Планую створити цілий проект під символічною назвою “Двері” — перехід з сучасності у минуле міста. Потрібно поспішати, адже модернові новобудови прискореним темпом знищують такі важливі історичні знахідки”, — каже Сергій Аніськов.
Колекцію дверей на світлинах доповнили справжні двері зі звалища. Цю знахідку — прекрасний багатоскладовий витвір різьбярів знайшли команда музейників разом із волонтерами на околицях міста.
Про характер Проскурова розповів скульптор Олександр Швед, створивши серію мініатюр типових мешканців міста. Кожен, наче застиг у часі, у притаманній позі чи ситуації. Двірник свариться з перехожим за чистоту міських тротуарів, тацю з пивом несе пузатий пиволюб, поважно опираючись на тростину, ступає багатій, дубасить більшу за себе грушу дужий спортсмен… Роботи виготовлені у техніці пап’є-маше. Колекцію Олександра Шведа доповнюють і картини — кольорові будиночки — краєвиди міста.
“Часто людям у місті доводиться одягати маски, за якими вони ховають справжні почуття й емоції. Інакше — місто може “з’їсти”. Головне — не приростати до цих масок”, — каже директор музею Галина Барабаш. Тому експозицію доповнює і колекція скульптурних масок з різними гримасами.
Привітав з відкриттям виставки та вручив подяки авторам начальник міського управління культури і туризму Артем Ромасюков.
Пообіцяв долучитися до справи митців і дослідник історії краю Ігор Петраш.
Ірина САЛІЙ
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО