В Україні щорічно 100-120 тисяч покусаних тваринами звертаються до медичних установ, з них 60% одержують направлення за показниками підозри інфікування сказом. Сказ або водобоязнь — особливо небезпечне, гостре, заразне, надзвичайно важке і невиліковне захворювання, яке неминуче призводить до смерті. Хворіють на нього люди і всі теплокровні тварини. Особливо небезпечні лисиці та безпритульні тварини, нещеплені проти сказу.
В Україні щорічно 100-120 тисяч покусаних тваринами звертаються до медичних установ, з них 60% одержують направлення за показниками підозри інфікування сказом.
Сказ або водобоязнь — особливо небезпечне, гостре, заразне, надзвичайно важке і невиліковне захворювання, яке неминуче призводить до смерті. Хворіють на нього люди і всі теплокровні тварини. Особливо небезпечні лисиці та безпритульні тварини, нещеплені проти сказу.
Передається хвороба людині під час укусу або контакту зі слиною тварини. Збудник сказу є в слині і мозку хворої або, на перший погляд, цілком здорової тварини (у перші десять днів хвороба не проявляється).
Перебіг сказу в різних тварин має свої особливості. Загальними ознаками є зміна поведінки, збудження, слиновиділення, блювання, параліч м’язів. Сказ у лисиць протікає своєрідно. Хворі тварини незбуджені, не бояться нікого, часто забігають у населені пункти.
Інкубаційний період в інфікованої сказом людини триває в середньому до трьох місяців (може і до року). Перші ознаки хвороби виникають пізно, коли в мозку вже відбулися руйнівні процеси — набряк, крововилив, деградація нервових клітин, що робить лікування проблематичним. Для полегшення виснажливого стану хворого проводиться симптоматичне лікування. Однією з основних ознак розвитку захворювання є водобоязнь, утруднення під час ковтання рідини, поява судом при спробі пити. Тому сказ називають ще й гідрофобією. З моменту появи ознак і симптомів хвороби сказ уже невиліковний. Тому так важливо вберегтися від цієї складної недуги і пролікуватись одразу після укусу тварини.
Що ж робити, коли вас покусала тварина? Перш за все якомога швидше промити рану водою з милом, обробити краї 5% розчином йоду, накласти стерильну пов’язку і звернутись у травмпункт за медичною допомогою або до найближчого лікувально-профілактичного закладу.
У випадках укусів дикими, безпритульними тваринами за порадою лікаря-травматолога слід пройти курс антирабічних щеплень — єдиним ефективним засобом профілактики, щоб не померти від сказу.
Тварину, яка вкусила, не слід убивати. Її необхідно ізолювати, встановити нагляд ветеринарного працівника протягом десяти днів, тобто максимального терміну до появи клінічних ознак сказу в тварин.
Власникам тварин слід щорічно проводити щеплення собак проти сказу, а при появі клінічних ознак захворювання доставляти тварину для огляду у ветеринарну установу.
Вікторія РОКИЦЬКА, головний спеціаліст управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області