За що має платити споживач природного газу: за його якість або спожиту енергію, чи використані кубометри? Запитання не є риторичним: нині у суспільстві через чергове подорожчання тарифу на блакитне паливо та одночасне зниження соціальних норм його споживання поширюється невдоволення якістю природного газу в побуті. “За що ми платимо такі гроші: за газ, який ледве горить?” — обурюються люди.
За що має платити споживач природного газу: за його якість або спожиту енергію, чи використані кубометри? Запитання не є риторичним: нині у суспільстві через чергове подорожчання тарифу на блакитне паливо та одночасне зниження соціальних норм його споживання поширюється невдоволення якістю природного газу в побуті. “За що ми платимо такі гроші: за газ, який ледве горить?” — обурюються люди.
Цікаво, що ці численні нарікання газівники сприймають як природні, їх підтримують, але мають свою позицію щодо цього. На думку комерційного директора ПАТ “Хмельницькгаз” Віталія Рейди: “Державі на часі врахувати справедливі вимоги споживачів, адже за такої високої вартості газу оплата має бути саме за його якість, а не за кубометри”. При цьому в газовій компанії спростовують звинувачення щодо нібито якихось домішок до газу, його розбавлення тощо. Довести правоту газівників мав прес-тур районами області з демонстрацією відкритого процесу визначення калорійності газу на газорозподільних пунктах (ГРП).
Так, уперше на Хмельниччині проведений експеримент з відбору та аналізу природного газу з його подальшим оприлюдненням у ЗМІ: на Красилівському ЛВУМГ ПАТ “Укртрансгаз” та безпосередньо в оселях мешканців селищ Голосків Летичівського району та Копачівка на Деражнянщині.
Фахівці газової галузі запевнили журналістів, що природний газ для подолян за своєю калорійністю відповідає встановленому державному стандарту — 7600 ккал/м куб. Фактичний рівень є вищим і стабільним — 8100-8200 ккал/м куб. Це підтверджується регулярним аналізом у лабораторіях на ГРП Красилова та компанії ПАТ “Хмельницькгаз” в обласному центрі, де досліджуються забори газу від магістральних газопроводів, які забезпечують область паливом вітчизняного видобутку та від російського “Газпрому”.
Будь-яку ймовірність домішок з повітря чи азоту газівники спростовують: труби газопроводів постійно під високим тиском, тому це технічно неможливо, натомість вартість азоту значно вища за метан, відтак його домішок є економічно невигідним. Скарги споживачів фахівці пояснюють технічним станом газових приладів: зношеністю, забрудненням, поганим доступом кисню до приміщень тощо. Показово, що це підтвердили і сільські споживачі в ході прес-туру. Відповідність запровадженим стандартам довели результати аналізу відібраного газу того дня. У ПАТ “Хмельницькгаз” вважають, що головною проблемою їхньої галузі є гальмування реформи ринку природного газу в Україні, котрий не відповідає вимогам Європейської енергетичної хартії, яку підписала наша держава. “Хоча ціна на природний газ у нас майже ринкова, його якість потребує покращення”, — впевнені газівники.
Дещо іншої думки обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України. Його голова Віталій Олуйко вважає недостатньою систему очищення газу для споживання. Газ в Україні використовується змішаний: від Росії, реверсний з Європи, вітчизняний та з підземних сховищ. Найкращий за показниками — український, найгірший — зі сховищ. Так, з України газ до Європи йде той же, що споживається нами, але на кордоні європейці його додатково очищують найсучаснішим обладнанням. Тому європейські нормативи калорійності значно вищі за українські — 9-11 тисяч ккал/м куб. На переконання Віталія Олуйка, слід чекати поступових змін вітчизняного стандарту якості газу — з відповідним його подорожчанням за вищу калорійність. Отже, йдеться про зміни у платіжних документах, де обов’язковими мають стати дані про якість газу — в одиницях енергії. Ці новації запроваджуються постановою НКРЕ вже з 21 січня нинішнього року. За словами Віталія Олуйка, який є депутатом обласної ради, найближча сесія облради ініціюватиме звернення до керівництва держави та енергоринку щодо перегляду нормативної бази на природний газ з її наближенням до європейського стандарту. Отже, і в ПАТ “Хмельницькгаз”, і в Антимонопольному комітеті думка спільна: за високої вартості газу його оплата має бути не за кубометри, а за якість — з відповідним регулюванням тарифу: менша якість — менша вартість. Надалі чекатимемо реакції споживачів.
Володимир РАЗУВАЄВ