Цьогоріч фестиваль “Радуйся, Боже! Просвіщайся, земле! Син Божий народився!” відбувся уже вчетверте 15 січня в академічному музично-драматичному театрі ім. М.Старицького. Подоляни зустріли колективи з Тернопільщини, Одещини, Львова та представників Хмельниччини. Кожен регіон вразив колядками й щедрівками, які колись співалися у них по селах. На сцену гурти колядників вийшли у національних костюмах, притаманних їхньому регіону.
Цьогоріч фестиваль “Радуйся, Боже! Просвіщайся, земле! Син Божий народився!” відбувся уже вчетверте 15 січня в академічному музично-драматичному театрі ім. М.Старицького. Подоляни зустріли колективи з Тернопільщини, Одещини, Львова та представників Хмельниччини. Кожен регіон вразив колядками й щедрівками, які колись співалися у них по селах. На сцену гурти колядників вийшли у національних костюмах, притаманних їхньому регіону.
Фестиваль став справжнім театралізованим дійством, де глядачі були у ролі господарів дому, а колективи — гостями, які завітали до них, колядуючи засніженими вулицями старого села. Сцену театру декорували під українську святкову світлицю з дідухом, столом із кутею…
“Наші пращури святкували Різдво чи не найрадісніше. Свято вірили, що все, чого побажають одне одному, здійсниться. Вірять і нині. Кожна коляда — багатоголосе вітання українцям, і радість народження Христа!” — каже Ірина Телюх, керівник молодіжного фольклорного колективу “Ладовиці”. Разом зі своїми учнями створила громадську організацію “Відродження традицій Поділля”, досліджуючи і відтворюючи зокрема пісенну спадщину Наддністрянщини. Завзяття команди творчих патріотів поширилося на всю Україну. Одним із їхніх дітищ є традиційний пісенний різдвяний регіональний етнофестиваль, який об’єднує у нашому місті народні співочі колективи з різних куточків краю, України.
Першим заколядував співочий колектив “Відродження” села Пилипківці Новоушицького району під керівництвом Лесі Тарасюк. Колядники переконані, що у святкові дні потрібно бути щедрим, аби земля гарно родила, а рік прожити в достатку. Увійшовши до господи, вони казали: “Несу злато, щоб весь рік ви жили багато! Несу щастя та здоров’я, щоб у щасті та здоров’ї ви ці свята провели та других дочекалися!”. На другий Святий вечір (старий Новий рік або Маланки) головний щедрувальник носив торбу з пшоном і приказував: “У тій торбинці — ясні зорі, щоб гарно родило на вашому полі! У тій торбинці — листячко з дуба, щоб здорова була родинонька люба!.. З тієї торбинки все викладаю, а мед у торбинку покласти благаю…”. До господаря звертався: “А ти, Василю, гати коноплі по шию, льон по коліна, щоб у вас, хрещених, голова не боліла. Христос ся рождає!”, усі відповідали: “Славімо його!”.
Після таких обрядів “Відродження” подарувало господарям-хмельничанам кілька своїх колядок та щедрівок.
Лишень пилипківські колядники з хати, як на поріг — львівський гурт автентичного співу “Родовід”, створений 1989 року з ініціативи фольклориста Юрка Кондратенка. Колектив із трьох солісток займається вивченням солоспіву й фольклорної традиції Галичини. “Чи дозволите, пане господарю, заколядувати, цей дім звеселити, Ірода засмутити, Христа прославляти?” — питали дозволу на коляду жінки. А потім показали нашому місту, як Галичина піснею радіє народженню Ісуса. Перша коляда за традиціями — господарю дому, друга — господині, третя — дівчині “на виданню, щоб по Масниці (Масляна) весілє було!”, а четверта — хлопцеві на порі. Кажуть, усіх мусили обколядувати — від малого до старого.
Львівські колядники вітали хмельничан: “Зі свєтами! Дай, Боже, ці провести, других дочекати! В радости, веселости многа літ прожити! Рік від року, щоб вам було ліпше, як того року! Христос ся рождає!”.
Радість народження Сина Божого привела до нашого міста колядників із села Шершинці, що на Одещині, — фольклорно-етнографічний гурт “Касамара”. “Познайомившись з керівниками колективу Дмитром та Надією Скориками, дивувалася, яку колекцію місцевої етнографії вони зібрали, як старанно передають традиції свого краю молоді!” — каже Ірина Телюх.
Назва “Касамара”, як пояснює Дмитро Скорик, походить з молдовської, адже колектив — представник півночі Одещини, слово означає “велика хата”, тобто світлиця, де відбувалися хрестини, весілля, поминальні обіди за померлими.
Святий вечір на півночі Одещини прийнято розпочинати зі стародавнього обряду — роздавати хліб паман за померлих родичів. Після такого сакрального дійства одесити потішили колядкою, записаною в їхньому краї, “Добрий вечір вам усім!”. За нею хмельничани почули “Котилася сніжная груда”, коляду, яка співалася дівчині на виданні “Зажурилися гори, долини”, щедрівки “Ой, на річці, на Ордані”, “Пресвята Варвара церкву мурувала”. Побачили земляки і різдвяний обряд одеситів “Вечеря для монашки”, коли похресники носили вечерю.
“За гарну коляду в кожній хаті роздавали спеціально спечені бублики. Їх одразу не їли, збиралися після колядування і розглядали, чи гарно спечені. Як спечений бублик — такі й господарі”, — ділиться Надія Скорик.
Продовжилося свято виступом наших славних земляків — 25-річного молодіжного фольклорного гурту “Ладовиці” під керівництвом Ірини Телюх. П’ять років тому при Хмельницькій дитячій музичній школі №2 з’явилася дитяча група “Ладовиць” — зразковий дитячий фольклорний ансамбль “Ладосвіти”, юні солісти теж колядували на фестивалі.
“Радуйся небо, земле, веселися, Христос народився!” — заспівали наші солісти. Продовжили відзначати другий Святий вечір колядками, записаними під час експедицій наддністрянською Україною, зокрема на Хмельниччині.
Наймолодшим учасником фестивалю став зразковий дитячий гурт “Родовід”, заснований у 2010 році при Антонінській дитячій музичній школі Красилівського району, керівник — Тетяна Підберезна. Діти почастували традиційним народним співом Волині та сценками з героями вертепу.
Поважними гостями фестивалю став фольклорно-етнографічний колектив “Бобравка” з Дунаєвеччини. Співаки поважного віку сіяли щедру коляду по-молодечому гучно й весело!
Особлива сторінка фестивалю — народний аматорський лемківський хор “Яворина” з Монастириськи Тернопільської області.
“Кілька років поспіль шукала інформацію про лемків. Коли приїхали з експедицією до лемківської громади у Перемишль (Польща), дивувалася, як люди вишукують і бережуть перлини своєї народності”, — каже Ірина Телюх.
“Просимо Бога за щестя родини, за красу й обнову нашой України”, — розпочали лемківські хористи, бажаючи всіх гараздів та вітаючи зі святами. А також додавали: “А при тім стрясаймо, і всі ся весельмо, Немовлятку веселу співаймо! Вінчуємо святки святкувати і в радости, веселости ліпших дочекати!”. І заспівали веселої лемківської коляди в супроводі народних інструментів.
“У нашому місті відбувається традиційний фестиваль “Дзвони Лемківщини”, куди радо запрошуємо хмельницьких виконавців!” — зазначили хористи з Тернополя.
Цьогорічний фестиваль, об’єднавши співаків з усієї України, довів: ми — єдина міцна родина зі спільним, хоч і розмаїтими традиціями.
“Ще навіть 1991 року дітей у школах вчителі сварили за колядки. Нині, на щастя, можемо зібрати перлини народної душі, які не розтопчеш ні Колимою, ні війною”, — каже заступник міського голови Галина Мельник.
За участь у фестивалі кожен колектив отримав диплом від міського голови Олександра Симчишина.
За організацію фестивалю ініціатори його створення дякували міському управлінню культури і туризму на чолі з Артемом Ромасюковим, ДМШ №2 під керівництвом Галини Ладанської, керівництву театру, де відбувся фестиваль.
Ірина САЛІЙ
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО