Польова дорога, суцільно переметена снігом. Сліпуча хуртовина. Холод і темрява, яка на Сході хапає за очі майже пообіді, отож до вечора внутрішній годинник відмовляться усвідомлювати реальний час, тому здається, буцім уже давно глупа ніч. А потім відчиняються двері автобуса і в салон вривається зима — рясний колючий сніг, вітрисько і ніч!.. Такої миті хочеться щільніше затрамбуватися в зігріту спинку сидіння, дочекатися, коли тепло пічки трохи нагріє повітря в салоні і… заспокоїти себе думками про хороше, про мир. Утім ми — в зоні АТО. А біля відчинених дверей автобуса нас зустрічає засніжений, усміхнений чоловік у камуфляжі. Земляк! А в залі сільського клубу вже з годину приїзду творчої сотні дочікуються кілька десятків місцевого люду і хмельницькі правоохоронці — бійці спецроти “Богдан”. Отож максимум тепла, вдячності і підтримки — нашим! Малюнки, освячені вервечки, патріотичні браслетики — глядачам. На сцені — драйвовий концерт від артистів-волонтерів.
Польова дорога, суцільно переметена снігом. Сліпуча хуртовина. Холод і темрява, яка на Сході хапає за очі майже пообіді, отож до вечора внутрішній годинник відмовляться усвідомлювати реальний час, тому здається, буцім уже давно глупа ніч. А потім відчиняються двері автобуса і в салон вривається зима — рясний колючий сніг, вітрисько і ніч!.. Такої миті хочеться щільніше затрамбуватися в зігріту спинку сидіння, дочекатися, коли тепло пічки трохи нагріє повітря в салоні і… заспокоїти себе думками про хороше, про мир. Утім ми — в зоні АТО. А біля відчинених дверей автобуса нас зустрічає засніжений, усміхнений чоловік у камуфляжі. Земляк! А в залі сільського клубу вже з годину приїзду творчої сотні дочікуються кілька десятків місцевого люду і хмельницькі правоохоронці — бійці спецроти “Богдан”. Отож максимум тепла, вдячності і підтримки — нашим! Малюнки, освячені вервечки, патріотичні браслетики — глядачам. На сцені — драйвовий концерт від артистів-волонтерів.
Дванадцятий раз за рік ГО “Творча сотня “Рух до перемоги” спільно з 42-м гарнізонним будинком офіцерів (директор Сергій Чеплаков) здійснила волонтерсько-культурологічний виїзд у зону проведення АТО. Традиційно діяли у співпраці з головим управлінням морально-психологічного забезпечення військовослужбовців ЗСУ. Побували в “Айдарі”, у підрозділі 40-ї окремої артилерійської бригади, у 54-ому окремому розвідувальному батальйоні, в 61-ому мобільному військовому госпіталі (найближчому до передової), поспівали для місцевого населення с. Шевченко, учнів молодших класів Малинівського НВК, а також навідалися до хмельницьких бійців роти спеціального призначення “Богдан”. Скрізь, окрім концертів, роздали гостинці — всіляку смакоту, вітаміни, одяг, пресу, гігієнічні засоби, дитячі малюнки, листи, патріотичні поробки.
Попри надзвичайно складні погодні умови — мороз, завірюху, дорогу, схожу на каток, попри два пробитих колеса в автобусі, волонтери скрізь встигли і все заплановане здійснили!
Працювали дружнім складом універсальних волонтерів-бійців сотні: керівник, ведуча Оксана Радушинська, підполковник, психолог бригади тактичної авіації ім. П.Франка Фаріт Сахипов, начальник управління соцзахисту населення Старокостянтининова Наталя Шабельник, працівник 42-ого ГБО, співак і звукооператор Сергій Скоп, військово-службовець, співачка Катерина Колодинська, працівниця Хмельницького палацу творчості дітей та юнацтва, співачка Анастасія Капустянська, артистка обласної філармонії Олена Мишляковська-Урбанович, співак Роман Войцехівський, другий водій, волонтер В’ячеслав Тіщенко, Петро та Ніна Радушинські. Подяка досвідченому водію Сергію Гамрецькому і власнику Івану Леонтьєву, який надав нам авто для поїздки. Вдячність за підтримку і співпрацю директору департаменту соціального захисту населення Хмельницької ОДА Світлані Лукомській.
Зустріч у кожному підрозділі — особлива і пам’ятна. Щирі айдарівці, до яких ми ніяк не могли дістатися впродовж кількох виїздів, наче якісь злі сили перешкоджали! А, врешті зустрівшись, поспілкувавшись, вже назавжди стали друзями. Чи батальйон розвідки під Маріуполем… Він у нас тепер асоціюється з… солодощами. Саме так! Тортик “Наполеон” для дівчат-артисток від бійця з позивним Злий Єнот, а ще — лаґоминка від господинь-військовослужбовиць — варення з пелюсток троянд — до ранкової кави з бутербродами. От у цьому суть співпраці між волонтерами та армійцями — готовність віддати одні одним найкраще!
Окремо зупинюся на відвідинах 61-ого військового мобільного шпиталю. Медичні працівники, військові, котрі перебувають тут на лікуванні, учні молодших класів місцевого НВК. Отакою була глядацька аудиторія під час чергового концерту в АТО, організованого у співпраці з ОТУ “Маріуполь”.
Оскільки аудиторія видалася різноликою, тож і враження залишилися такі ж — картаті.
Бійці. Як і в кожному шпиталі — спершу емоційно замкнені і внутрішньо закриті, наче готові оборонятися, якщо хтось полізе їм у душу. Але ми не ліземо. Ми тактовно відігріваємо — словом, піснею, поглядом, посмішкою, вдячністю. І вони починають посміхатися, не відводять погляди вбік, дякують за концерт, обіймаються, фотографуються і цілують руки. Бо ми — свої! Назавжди.
Діти. Жваві, кмітливі, веселі. Вони співали разом з нашими артистами, відповідали на запитання, сміялися й аплодували. Але вони геть не схожі на своїх однолітків з Хмельниччини. Ці діти — неймовірно дисципліновані. Бо для них війна — не десь. Бо небезпека — реальна і поруч. Бо тут звичним є прохання: “Мама, пойдем в подвал… почитаешь мне сказку”… Бо в підвалі безпечно! А в дитинстві так хочеться казок.
Ми пригостили дітей коржиками. Вони взяли по одному, а решту залишили. Тільки коли наголосили, що всі смаколики — для дітей, вчительки забрали ящик з печивом. Тим часом наш волонтер Фаріт Сахипов приніс повні кишені цукерок. Діти як діти — розхапали! Залишилася одна цукерка, яку… ніхто не взяв… Віддали наймолодшенькій дівчинці. Потім вчителі пошикували учнів по двоє і вони слухняно, без гамору, пішли зі шпиталю. Це їхнє дитинство на війні…
Медики. Небайдужі. От не все одно їм!!! Вони вболівають, вони знають більше, ніж можуть розповісти, щодня відправляють своїх колег на лінію зіткнення і забули про значення слова “вихідний”. І їм критично не вистачає працівників: водіїв, санітарів (можна без відповідної медичної освіти), медсестер. З усіх питань можна звертайтися безпосередньо до начмеда Віктора Дупешка за телефоном 067-259-71-87.
Артисти-волонтери. Ми зробили те, що могли, що вміємо. Подарували запальний концерт. З дозволу начмеда і в супроводі замполіта наші артистки навідались у палати до хворих, вручили малюнки, браслетики, побажали швидше одужувати. Передали гостинці — смакоту, печиво, яблука, мандаринки, засоби гігієни, шкарпетки.
Знаємо, що нам тут завжди будуть раді. Знаємо, що приїдемо знову!
Наразі від усіх учасників цієї волонтерської поїздки висловлюю вдячність бійцям спецроти “Богдан” за допомогу і блискавичне вирішення питання щодо ремонту нашого транспорту. Ще на під’їзді до зони АТО ми пробили два (!) колеса. Дотягували на запасці з літньою гумою до ранку і до першого-ліпшого більшого міста з автомагазинами. У телефонному режимі звернулася по допомогу до земляків-правоохоронців і, поки ми прибули у зазначене місце, командир богданівців Анатолій Рибачок уже знайшов, де придбати зимову ґуму за прийнятною ціною і на якій СТО швидко нас “перевзути”. За годину все було зроблено і ми помчали далі, до тих підрозділів, де на нас чекали. А до своїх повернулися через майже дві доби! Вже не просто до земляків, а — до своїх!
Традиційно, ледве приїхавши і відіспавшись, починаємо готуватися до наступної поїздки. А ще виконуємо приємну місію — переказуємо подяки від наших захисників усім людям доброї волі, котрі потішили бійців гостинцями і долучилися до реалізації нашої волонтерської поїздки.
Далі буде…
Оксана РАДУШИНСЬКА
Фото Петра РАДУШИНСЬКОГО