Приблизно шість років тому мистецтво пісочної анімації підкорила хмельничанка Оксана Мергут. Сьогодні шоу майстрині заворожують, вражають. Миттєво й легко руки художниці змінюють рухи, вирази облич намальованих героїв, одну картинку на іншу. Нині творчість Оксани Мергут — окраса багатьох культурних заходів міста, її талант шанують в Україні та за кордоном.
Приблизно шість років тому мистецтво пісочної анімації підкорила хмельничанка Оксана Мергут. Сьогодні шоу майстрині заворожують, вражають. Миттєво й легко руки художниці змінюють рухи, вирази облич намальованих героїв, одну картинку на іншу. Нині творчість Оксани Мергут — окраса багатьох культурних заходів міста, її талант шанують в Україні та за кордоном.
Перейняла досвід пані Оксана у родоначальниці пісочної анімації в Україні, харків’янки Дар’ї Пушанкіної, яку нині знає світ. Познайомились у соціальних мережах і досі обмінюються своїми знахідками у пісочній графіці.
“У світі таке мистецтво впровадила канадська режисерка Керолін Ліф. 1969 року у своїй дипломній роботі вона презентувала перший пісочний мультик. Нині неймовірні шоу з піском створюють у Китаї, інших країнах світу. В Україні пісочну анімацію популяризувала переможниця шоу “Україна має талант” Ксенія Сімонова”, — розповідає пані Оксана.
Перші свої роботи педагог, дизайнер, художник-конструктор за фахом, створювала, викладаючи у Хмельницькому центрі національного виховання учнівської молоді. Елементи пісочної графіки показували на гуртку декоративно-прикладного мистецтва, як релакс для дітей. Згодом тут з’явиться перший непрофесійний пісочний стіл.
Професійно міцніла Оксана Мергут, викладаючи у Палаці творчості дітей та юнацтва, де створила навчальну програму і 2014 року подала її на всеукраїнський конкурс для педагогів “Творчий вчитель — обдарований учень”. Після громадського голосування програма потрапила в трійку кращих.
“Це дало поштовх до створення у місті “Першої професійної студії пісочної анімації”, що на Проскурівській, 24, — пригадує Оксана Мергут. — Спершу студія функціонувала як спільний проект з обласною бібліотекою для юнацтва. Нині ми стали центром анімаційних мистецтв. В Україні дуже мало людей, які б хотіли передати свої вміння з пісочної анімації. У західному регіоні ми стали чи не першими. Маємо філію у Тернополі. Нині пісочна анімація починає розвиватися в Чернівцях, Львові, Івано-Франківщині та Закарпатті”.
Майстриня представляла свої й роботи учнів-студійців на міжнародних конкурсах. На одному з них у Польщі хмельницькі майстри потрапили до 20 кращих, а ще побували у Чехії, Німеччині, інших країнах.
“Щоб професійно займатися пісочною графікою, потрібно гарно малювати, бути художником-дизайнером. Але інколи трапляється, що художник — ас в олійному живописі, а пісок дається йому важко. І навпаки: малюють на аматорському рівні, а з піском здружуються одразу”, — зауважує художниця.
Нині у студії з Оксаною Мергут працюють й інші педагоги декоративно-прикладного мистецтва, а також її донька Олена. Крім пісочної графіки, у студії пропонують мистецтво ебру — малюнок на воді, світлографіку — малюнок лазером у темряві, графіку шоколадом та зефіропластику — діти ліплять зефірні вироби і можуть одразу їх з’їсти.
І це далеко не все, чим дивують у студії. Наступного року тут працюватимуть психологи, які проводитимуть арт-терапію.
До зимових свят вихованці студії, а це разом з тернопільською філією сотня дітей, створюють казку “Снігова королева”. Історію про Кая і Герду вимальовують старанно, крок за кроком. З роботами виступатимуть перед батьками, а після свят — на шоу в одному з культурних закладів міста.
“Мріємо створити україномовний мультик “Снігова королева”. Потрібно намалювати і сфотографувати кожен кадр. Одна хвилина мультфільму створюється за місяць. Тож на створення 15 хвилин мультика потрібно 15 місяців”, — ділиться творчими планами Оксана Мергут.
Про своє захоплення пісочною анімацією розповідають учні-студійці.
Ренат Савіцький, 8 років:
— Відвідую студію понад місяць. Навчився малювати початок казки “Снігова королева”. До того вмів гарно малювати фарбами, ходив на уроки малювання. Особливої різниці між пензлем і піском не відчув. У студії подобається не тільки освоєння незвичайної техніки, а й спілкування з іншими учнями, вчителькою.
Катя:
— Крім малюнка піском, займаюся танцями, пісок мене заспокоює, з ним відпочиваю від школи та інших занять. Сфотографувала безліч своїх робіт (інакше їх зберегти неможливо), показувала батькам та друзям.
Ангеліна Єфремова, 7 років:
— З нетерпінням чекаю малювання нових кадрів “Снігової королеви”. Поки вмію добре малювати будиночки Кая і Герди.
Поліна Вахутко, 6 років:
— Мрію намалювати місто на воді з багатьма будиночками. Для цього слухатимуся вчительку. Знаю, у мене все вийде.
Ірина САЛІЙ