З чергової поїздки на Схід повернулися волонтери Олександр Баурін, один із координаторів БФ “Миротворці” Анатолій Потерба та голова ГО “Тепло рідних сердець” Леся Стебло, які поділилися своїми враженнями. Їх ми узагальнили у спільну оповідь.
До нас раптово зателефонували хлопці, які тримають оборону під окупованою Горлівкою. Попросили про допомогу. І не щось із їжі, якої не завжди вистачає на передовій, і не з одягу, який на війні набагато швидше зношується.
Попросили мішки для зведення укріплень з піску, запчастини до автомобілів та маскувальні сітки, тому що попередні згоріли після чергового обстрілу. 
Отож ми вирішили об’єднати зусилля та спільно здійснити цю непросту місію. Зібравши повний бус гостинців, речей для щоденного побуту бійців, дякуючи Богу та небайдужим людям, за два дні мали все необхідне. Як тут не згадати тих, хто долучився до збору допомоги і насамперед батьків загиблого героя-розвідника Олександра Мандибури — Інну та Олександра Мандибур. За зібране лагідними руками мами героя наші бійці передали їй особисту подяку та низький уклін.
…І ось ми вже на Сході. Спочатку заїхали у Слов’янськ, віддали передачі землякам, далі — у Краматорськ до розвідників, де і заночували. Наступного дня заїхали до наших хлопців у Бахмут та попрямували на передову в с. Зайцеве. Вистоявши кілометрову чергу з людей і автомобілів на прикордонному пункті пропуску та проїхавши ще кілька блокпостів на сільській дорозі, вкритій вирвами від мінометних обстрілів, дісталися Зайцевого. Якраз напередодні нашого приїзду тут під час ворожих обстрілів загинув боєць, ще кількох поранено.
Ми ж побачили покинуті будинки, зарослі височезними бур’янами подвір’я… Пригнувшись і тримаючись правого боку дороги, тому що лівий постійно прострілювався снайпером, до нас бігли хлопці. Подерте взуття, зношена військова форма, в кожного в руках зброя… Ми розвантажували продукти, речі, передачі від рідних, а хлопці тачкою возили до будинків, у яких живуть, та одразу ховали в підвали, щоб вберегти від обстрілів.
Позиції сепаратистів тут досить близько, але щоночі вони підходять ще ближче, майже впритул, намагаючись захопити наші укріплення. Та українські військові завжди на сторожі, даючи їм гідну відсіч. Попри доволі скрутні умови на передовій та щохвилинний смертельний ризик, наші захисники є прикладом патріотизму, мужності та відданості Україні, її народу. Щоранку й щовечора бійці вмикають гучномовець, з якого лунає Гімн України. “Так ми перевиховуємо сепаратистів! — сміючись, розповідають хлопці. — За це вони нас прозвали ідейними”.
Дивлячись у бінокль, ми побачили, як на боці сепаратистів якісь хлопці з лопатами махають руками. Бійці кажуть, що це можуть бути наші військовополонені, яких виводять на різні роботи.
Далі ми рушити в село Новгородське, що під окупованою Горлівкою. Але після телефонної розмови з тамтешніми десантниками, ті, хвилюючись за нашу безпеку, попросили розвантажити допомогу в більш безпечному місці. Отож, здійснивши цю місію, вирушили на Луганщину, переночували в спецпризначенців, а зранку назад — на рідну Хмельниччину.
Вже коли приїхали додому, нам зателефонували бійці з Новгородського та сказали, що їхні побоювання щодо нашого приїзду в село були небезпідставними, бо там серед ночі був сильний обстріл українських позицій. На щастя, ніхто не постраждав…
Користуючись нагодою, висловлюємо щиру вдячність хмельничанам, які постійно долучаються до допомоги бійцям, та громадським організаціям, які займаються збором необхідних речей: сім’ї Пахут — Михайлу та Лесі, Антону Гулєватому, сім’ї Вітошинських — Олегу та Оксані, заступнику директора Хмельницького регіонального сервісного центру Миколі Лижнику, колективу обласного центру профілактики і боротьби зі СНІДом та головному лікарю Олександру Касяндруку, Ліні Івановій, Надії Корчинській, Оксані Хомяк, завідувачу відділенням консервативної гінекології міського перинатального центру Анатолію Костьолку, сільській громаді с. Давидківці Хмельницького району, прихожанам Свято-Покровського кафедрального собору Хмельницької Єпархії УПЦ та її керуючому Митрополиту Хмельницькому та Старокостянтинівському Антонію, священикам та черницям римо-католицького костелу у Старокостянтинові, міській та районній владі Старокостянтинова, ТОВ “Мегатекс Індастріал” та його директору Олександру Душенку, ТОВ “Верват Україна” й Олегу Цісаруку, колективу ресторану “Мореман” і магазину “Чайка”, Віталію та Івану Антонюкам, сім’ї Гаврилюків — Роману і Тетяні, сім’ї Миропольських — Ігорю та Оксані, сім’ї Вірьовкіних — Валентині та Сергію, сім’ї Чорноус — Сергію і Галині, колективу магазину “Квіти” і директору Віктору Мітюку, Олені Конєвій, Олександру Рубцову, Анатолію Солтику, П.Дуліпі, Ірині Бернякович, жителям с. Баглаї Старокостянтинівського району, іншим небайдужим.
Охочим долучитися до збору допомоги бійцям на передовій радимо телефонувати волонтерам за номерами: 067-64-73-437, 067-168-17-76.
Для наступної поїздки на фронт необхідні такі речі: флісові шапки, тепла білизна, шкарпетки, рукавиці, консервація, засоби гігієни, чай, кава, солодощі, дизельне пальне, маскувальні сітки, вітаміни, медикаменти…
Наш кор.
На знімках: під час поїздки
волонтерів на фронт