Звичайно, спроба військового перевороту в Туреччині ще довго займатиме увагу світових медіа та експертного середовища, проте нині робити остаточні висновки не наважується ніхто.
Звичайно, спроба військового перевороту в Туреччині ще довго займатиме увагу світових медіа та експертного середовища, проте нині робити остаточні висновки не наважується ніхто. Можна лише поки висловити найщиріші співчуття турецькому народу, який втратив у братовбивчих сутичках 15-16 липня понад дві сотні своїх громадян вбитими та понад 1,4 тисячі пораненими. Принагідно з цього приводу варто зазначити, що одним із перших керівників держав наш президент Петро Порошенко висловив підтримку уряду та президенту Туреччини Ердогану…
Аналітики вже давно прогнозували щось подібне у цій країні, яка останнім часом опинилася перед багатьма викликами, до речі, на фоні доволі стабільної соціально-економічної ситуації. І той факт, що першими на захист нинішньої турецької влади на заклик президента цієї країни на вулиці її найбільших міст вийшли сотні тисяч громадян, засвідчує, що демократичні цінності у цій мусульманській державі — не порожній звук. Кадри хроніки цих драматичних подій справді вражаючі.
І все ж, над чим змушують замислитися ці драматичні й криваві події в країні, на яку в нас нині були особливі сподівання, найперше, у протистоянні з імперською політикою Кремля? З огляду на певні зміни останнім часом у відносинах до Туреччини з боку режиму Путіна, маємо давати собі звіт, що тривіальна істина про те, що у міжнародній політиці не існує вічних друзів, здається, має і у даному випадку підтвердження. Адже спроба перевороту в Туреччині свідчить, що не все гаразд там з визначеністю у внутрішній та зовнішній політиці. Хоча очевидно, що офіційна Анкара не буде йти у фарватері будь-чиєї політики — чи то США, чи Росії. Проте деякі експерти нині сходяться на тому, що цей переворот інспірувався самим оточенням президента Ердогана, який не міг змиритися, що вище керівництво армії у переважній більшості в опозиції до нього, про що свідчить те, що нині там затримано вже 103 генерали та адмірали. Проте водночас звільнено з посад і 38 губернаторів провінцій та 3 тисячі суддів, що також засвідчує, що ця криза у турецькому суспільстві була доволі системною і зачепила всю вертикаль влади. Те, що президент Ердоган та представники уряду вже встигли натякнути, що до цих подій причетний Вашингтон, який нібито стоїть за відомим мусульманським проповідником-опозиціонером Мухарремом Косе, ще більше ускладнює ситуацію, адже одразу тут, як на мене, з’являється інший політичний гравець — Москва. Тож якщо підтвердиться прогноз, що цей переворот не був секретом для Ердогана, а швидше операцією турецьких спецслужб, то чи не чекати нам подальших змін у його політиці як щодо України, так і Росії?
Звичайно ж, дуже хочеться вірити, що в ці дні в Туреччині її мирні громадяни захистили насамперед демократичні засади життя власного суспільства, а не стали знаряддям у далекоглядних планах політиків, які прагнуть чи то диктатури, чи змін у політиці своєї країни на догоду якихось зовнішніх сил.
А щодо українського відлуння цих драматичних подій, то нашій владній еліті варто з них робити свої уроки, керуючись у діях та рішеннях лише національними інтересами. І не шукати собі ворогів там, де їх за визначенням не існує…
Богдан ТЕЛЕНЬКО