Нині українські письменники, художники і музиканти дедалі частіше торкаються тем Революції гідності та війни на сході держави. Проте далеко не всі твори мистецтва попри актуальність дійсно несуть мистецьку цінність, адже зазвичай такі трагічні питання вимагають часу й серйозного осмислення. На цьому тлі помітно виділяється художниця Дана Виноградова, яка пройшла горнило Майдану й війни. Упродовж минулого тижня хмельничани, відвідавши обласний художній музей, могли переконатись у винятковості її техніки та художнього бачення.
Нині українські письменники, художники і музиканти дедалі частіше торкаються тем Революції гідності та війни на сході держави. Проте далеко не всі твори мистецтва попри актуальність дійсно несуть мистецьку цінність, адже зазвичай такі трагічні питання вимагають часу й серйозного осмислення. На цьому тлі помітно виділяється художниця Дана Виноградова, яка пройшла горнило Майдану й війни. Упродовж минулого тижня хмельничани, відвідавши обласний художній музей, могли переконатись у винятковості її техніки та художнього бачення.
Дана Виноградова народилась у Хмельницькому 1985 року. У стінах Хмельницького національного університету вона здобула художню освіту за спеціальністю “Дизайн одягу”. Проте ні батьки, ні викладачі навіть не могли уявити, що свій талант їй доведеться проявити, змальовуючи трагічні сторінки модерної історії України. В Дані Виноградовій нерозривно сплелися митець і палкий патріот, готовий боротися за власну Батьківщину.
Її шлях у національно-визвольній боротьбі розпочався під час революційних подій 2013-2014 років і продовжився на сході України. Брат художниці вирушив на війну захищати Батьківщину від зазіхань ворога. Вона теж не могла сидіти, склавши руки, й стала бійцем Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор”.
Винятковість Дани найперше в тому, що вона надзвичайно швидко змогла осмислити нинішні українські реалії та отриманий на війні досвід і майстерно передати його на власних картинах. Кожен її твір — це концентрований вибух почуттів, сповнених трагізму й болю.
“Я хотіла подарувати вам частинку себе. Хотіла, щоб ви почули те, про що говорить моє серце, що не можу передати словами, але можу донести мовою малюнку. Ця виставка, як і війна — жахлива і водночас гротескна, просякнута чорним гумором. Якби не здатність посміхатись у найтяжчих моментах, напевно, ні я, ні мої рідні “правосеки” тут зараз не стояли б”, — зазначила Дана Виноградова під час відкриття виставки “Буремна Україна”.
Більшість робіт художниці виконані у стриманій, монохромній гамі, переважно у темних відтінках. Це підкреслює жорсткість і трагізм подій, які нині випали на долю українців. Частина картин — графіка, написана гелевою ручкою на папері. За словами Дани, за допомогою мінімалізму вона хотіла передати фронтову атмосферу, адже на передовій боєць обмежений засобами вираження і за мольберт точно не сяде. До того ж, деякі роботи художниця писала безпосередньо на Сході, на війні.
Втім мінімалізм аж ніяк не вплинув на мистецьку значущість робіт. При їх розгляді найперше вражає не лише майстерна техніка, а й витонченість гротескних образів, деталі яких можна обговорювати годинами. Наприклад, у центрі картини “Кому ще “рускава міра?”…” — усміхнена дівчинка з іграшковим танком. З її лоба вилітає куля, а позаду на пісочниці лежить розстріляний чоловік (можливо, батько дитини) з георгіївською стрічкою. Вони стоять фактично у пащі черепа, який символізує смерть, що приніс ворог, котрого частина мешканців Донбасу чекали з обіймами. Ця картина побудована на суцільних контрастах — нетривка радість і трагізм смерті, чорно-білий світ і багряна кров, тонка сатира і невимовне горе.
Картину “Контузія”, написану гуашшю, взагалі важко описати. Це концентрована емоція, яку можна відчути, лише побачивши цю роботу. На ній зображені розмиті контури танка, траншей, вибухів. Над ними у димі постає чітке обличчя, скорчене болем і злістю. По його сірій шкірі з носа та вуха течуть цівки темно-червоної крові. Особисто не бачив жодної картини, де художник так майстерно передавав би відчуття контузії.
Картини Дани Виноградової переповнені подібними образами, проте кожен із них особливий та неповторний. Втім, серед тотального жаху війни проступають промінчики світла. Такою, наприклад, є картина “Перший крок у майбутнє”. Ця робота, також написана гуашшю, випромінює надію на краще життя. На відміну від багатьох інших, вона буяє різнобарв’ям фарб. На тлі синьо-жовтого стягу боєць веде усміхненого хлопчика по уламках розбитого “русского міра”. Це сподівання на те, що війна закінчиться, ворог буде переможений, а Україна відновиться.
“Нині, на жаль, багато українців уже звикли, що на території нашої країни точиться війна, звикли до щоденної сухої та безжальної статистики наших втрат. Тому дуже добре, що з відкриттям виставки у хмельничан з’явилась можливість побачити жахіття війни не так, як вони звикли з екранів телевізора, а очима безпосереднього її учасника. Через призму свідомості автора, сповненої трагізму та болю, але одночасно й надії та віри у краще майбутнє”, — наголосив міський голова Олександр Симчишин, за сприяння якого виставка “Буремна Україна” побувала в Хмельницькому.
Андрій ЯЩИШЕН
Фото автора