Туалет, як би це дивно не звучало, — одна з основ цивілізації. Історія громадських вбиралень сягає ще часів Римської імперії. Під час одного з засідань ООН у 2010 році експерти відзначили, що майже третина населення планети не має нормального доступу до вбиралень. Фактично понад 2,6 мільярда осіб живуть у будинках без туалетів та інших санітарно-технічних зручностей. Ця проблема стосується й України, особливо її сільського населення. Проте не менш гострою є нестача громадських вбиралень у великих містах. У нашому місті й досі бракує цих цивілізаційних зручностей, незважаючи на те, що за вікном ХХІ століття. Більше того, нинішні хмельницькі громадські вбиральні в жахливому стані та взагалі не пристосовані до потреб людей з обмеженими можливостями…
Туалет, як би це дивно не звучало, — одна з основ цивілізації. Історія громадських вбиралень сягає ще часів Римської імперії. Під час одного з засідань ООН у 2010 році експерти відзначили, що майже третина населення планети не має нормального доступу до вбиралень. Фактично понад 2,6 мільярда осіб живуть у будинках без туалетів та інших санітарно-технічних зручностей. Ця проблема стосується й України, особливо її сільського населення. Проте не менш гострою є нестача громадських вбиралень у великих містах. У нашому місті й досі бракує цих цивілізаційних зручностей, незважаючи на те, що за вікном ХХІ століття. Більше того, нинішні хмельницькі громадські вбиральні в жахливому стані та взагалі не пристосовані до потреб людей з обмеженими можливостями…
Існують норми, які регулюють кількість громадських туалетів на душу населення. Застарілі радянські містобудівні норми визначали, що на тисячу осіб має припадати одна вбиральня. Нині згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 березня 2011 року “Про затвердження Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць” — один громадський туалет на 500 громадян.
Хмельницький поки що може запропонувати своїм мешканцям і гостям лише дев’ять вуличних туалетів. Вони переважно у центральній частині міста й на території парків. Також існує ще 48 дворових туалетів на прибудинкових територіях старих житлових споруд, мешканці яких поки що не мають каналізації.
Проте мала кількість туалетів не означає їх якість. Чимало з них через відсутність нормального обслуговування стали занедбаними й перетворилися на клоаку, як це сталося з вбиральнею у парку ім. І.Франка, яка тривалий час була у приватній власності. З жахливим станом туалетів та їх незручністю змушені щодня стикатися хмельничани.
У цьому переконався й небайдужий мешканець міста Євген Мишляковський. Якось він гуляв зі своєю маленькою внучкою у парку ім. Т.Шевченка. Коли дитина захотіла в туалет, його вибір одразу впав на громадську вбиральню, розташовану неподалік.
“До цього випадку я там ніколи не був, тому й не міг уявити, в якому вона стані. Коли ми спустилися незручними сходами вниз, у ніс одразу вдарив жахливий запах. Та й взагалі антисанітарний стан вбиральні налякав мою внучку. Сам туалет зовсім не призначений для дітей. А спуститися туди з дитячим візком чи людині з обмеженими можливостями просто неможливо. Тоді зрозумів, що треба щось робити”, — згадує Євген Мишляковський.
На відміну від багатьох громадян, він вирішив активно діяти. Упродовж двох років оббивав владні пороги, звертаючись до колишніх очільників міста й управління ЖКГ, проте безрезультатно. Лише нині він відчув, що міський голова Олександр Симчишин розуміє важливість приведення громадських вбиралень у сучасний стан.
“Під час кількох зустрічей Олександр Сергійович запевнив мене, що міська влада вирішить цю проблему. Сподіваюся, що це дійсно буде так, адже питання доступності громадських туалетів досить актуальне. Якщо Хмельницький хоче бути сучасним європейським містом, запрошувати туристів, то має бути зручним для громадян. Якщо ж казати про громадський туалет у парку ім. Т.Шевченка, то там потрібна капітальна реконструкція”, — наголосив Євген Мишляковський. На його переконання, туалет потрібно перебудувати так, щоб не доводилося спускатися крутими сходами вниз у підвальне приміщення, куди не мають можливості потрапити люди з обмеженими можливостями, похилого віку та матусі з візочками.
Нестачу туалетів у Хмельницького також засвідчує електронна петиція, зареєстрована 2 червня хмельничанином Павлом Дробановим на сайті Єдиної системи місцевих петицій. У ній він вимагає у влади встановити біотуалети у центрі міста й улюблених місцях відпочинку хмельничан.
“Відпочивальники та гості міста не мають ніякої можливості потрапити в туалет. Пропоную встановити туалети в районі вулиці Проскурівської, майдану Незалежності та в парках”, — йдеться в електронній петиції.
Щоб депутати міської ради взялися за її розгляд, вона повинна набрати 500 голосів. Нині петицію підтримали поки що 99 людей. Втім встановлення біотуалетів скоріше за все не вирішить цю проблему.
По-перше, у багатьох хмельницьких парках уже є громадські вбиральні, які потрібно реконструювати чи збудувати нові. Також надмірна кількість біотуалетів, особливо у центральній частині Хмельницького, лише псуватиме його зовнішній вигляд.
З проблемою нестачі та поганою якістю нинішніх громадських вбиралень погоджується і начальник відділу благоустрою міського управління ЖКГ Микола Вишпольський. За його словами, нині комунальники взялися за вирішення цієї проблеми.
“У 2006 році міська влада продала громадський туалет у парку ім. І.Франка приватному підприємцю. Той його перепродав, змінивши цільове призначення споруди. Після цього туалет закрили. Уже незабаром у парку ім. І.Франка з’явиться нова вбиральня з кабінками для осіб з обмеженими можливостями. Для виконання цих робіт цьогоріч передбачено 600 тисяч гривень. Буквально за кілька тижнів у нас на руках буде проект, який ще має пройти спеціальну державну експертизу”, — зазначив Микола Вишпольський.
Також він розповів, що міська влада запланувала збудувати нову вбиральню у Молодіжному парку, а ось на повну реконструкцію туалету в парку ім. Т.Шевченка депутати міської ради ще грошей не виділили. Усі майбутні громадські вбиральні будуть проектуватися з урахуванням потреб людей з обмеженими можливостями.
Засновник сайту “Доступний Хмельницький”, присвяченого проблемам людей з обмеженими можливостями, Ігор Новченков підтвердив, що нинішні громадські туалети не пристосовані до потреб інвалідів. У них круті сходи, вузькі двері та кабінки. Багато місцевих візочників, знаючи про такі незручності, змушені залишатися вдома.
“Радий, що нині міська влада готова йти нам назустріч, адже відсутність доступних громадських вбиралень — серйозна проблема для Хмельницького. В Україні існують чіткі стандарти адаптованих туалетів, які слід брати до уваги при проектуванні. Так, під час облаштування такого туалету важливо забезпечити достатній простір для людини у візку. Необхідно встановити зручні, на доступній висоті поручні й ручки, які полегшують переміщення людям зі зниженим м’язовим тонусом”, — наголосив Ігор Новченков.
Поки проблема з громадськими туалетами не вирішена, хмельничани без будь-яких перешкод безкоштовно можуть користуватися вбиральнями комунальних установ та закладів харчування у різних частинах міста.
“Ми розуміємо важливість цієї проблеми, тому нині громадяни мають безперешкодний доступ до туалетів усіх комунальних установ. Також у минулому міська влада домовилася з власниками місцевих закладів харчування, щоб люди могли безкоштовно користуватися їхніми вбиральнями. Поки що нам не надходили скарги від громадян, які стикнулися з порушенням їх прав”, — зазначив Микола Вишпольський.
Отож, якщо у Хмельницькому невдовзі з’явиться хоч кілька доступних громадських вбиралень належної якості, наше місто стане трішки цивілізованішим. І вже не доведеться спостерігати, як деякі громадяни випорожнюються просто неба у місцевих парках чи деінде.
Андрій ЯЩИШЕН
На фото: громадські вбиральні у парках ім. І.Франка
та ім. Т.Шевченка
Фото автора