10-12 червня Хмельницький повернувся у час, коли на Поділлі у вишиванках і полотняних штанях ходили, пісні під бандуру співали. Так, уперше біля кінотеатру ім. Тараса Шевченка у нас відбувся етнофестиваль “Ладовиці”. Організаторами дійства стали міське управління культури і туризму, дитяча музична школа №2 та громадська організація “Відродження традицій Поділля”.
10-12 червня Хмельницький повернувся у час, коли на Поділлі у вишиванках і полотняних штанях ходили, пісні під бандуру співали. Так, уперше біля кінотеатру ім. Тараса Шевченка у нас відбувся етнофестиваль “Ладовиці”. Організаторами дійства стали міське управління культури і туризму, дитяча музична школа №2 та громадська організація “Відродження традицій Поділля”.
Вже з полудня першого фестивального дня (і впродовж наступних) на центральній вулиці міста торгували й купували. На виставці-ярмарку “Вернісаж на Проскурівській” можна було не лише придбати вишиванки, брилі, бавовняні вироби, ткані килими, вироби з дерева, соломи тощо, а й побачити, як народні умільці їх виготовляють. Так, чимало люду з’юрмилося біля гончарів, які ліпили глечики, макітри, кухлі — усе, з чого їли, пили наші діди-прадіди. Кожен міг спробувати себе у цій справі. Чекали на гостей дійства і майстер-класи з витинанки, соломоплетіння, виготовлення ляльки-мотанки, глиняної та дерев’яної іграшки (свистків, птахів…). А ще не обійшлося на святі без традиційних смаколиків — продуктів з меду, молока, випічки та напоїв.
Після урочистої ходи Проскурівською на сцену просто неба підіймалися етногурти. Серед них й ініціатори фестивалю — хмельницький фольклорний колектив “Ладовиці” під керівництвом Ірини Телюх і дитячий фольклорний гурт “Ладосвіти” ДМШ №2.
“Дуже важливо нині відродити й передати молоді старовинні пісні, танці… Інакше те, чим жили предки, піде в небуття. Для цього й відбуваються подібні заходи.
Українці — дружній народ, гостинний. Тому “Ладовиці” запросили на фестиваль гостей з Польщі, Грузії, Білорусі, культури яких переплітаються з нашою і водночас мають неповторні особливості. Їх мали можливість побачити й почути відвідувачі фестивалю. До нас приїхали і колективи з різних куточків України”, — розповідає Ірина Телюх.
Учасників і гостей фестивалю привітав міський голова Олександр Симчишин, підкресливши, що дуже приємно менше, ніж за місяць, вдруге відкривати фестиваль просто неба. Нагадаємо, в кінці травня тут пролунав “Джаз фест Поділля”.
Відкрили фестиваль наші “Ладовиці”, виконавши кілька старовинних подільських пісень, та дитячий колектив “Ладосвіти”.
Справжнім подарунком став виступ грузинського ансамблю “Іалоні”, котрий напередодні мав сольний концерт у міському Будинку культури.
Виник колектив з церковного хору, а нині він — активний учасник різноманітних етнофестивалів. Ансамбль має кілька аудіоальбомів, де зібрані молебні і піснеспіви.
У нашому місті грузини, як і решта колективів, виступили у національному строї, що подвоїло враження.
Сумщину представляв співочий молодіжний колектив “Серпанок”, який з 1993 року діє при Сумському державному педагогічному університеті ім. А.Макаренка. Гурт відтворює традиційні пісні північно-східних регіонів України — Сіверщини, центральної Наддніпрянщини, Слобожанщини. “Серпанок” — лауреат багатьох етнографічних фестивалів в Україні та за кордоном.
Наступними запалили сцену піснею український гурт “Добрина” з польського міста Білосток, яким керує Олександра Іванюк. Заснований колектив 2012 року при Спілці українців Підляшшя у Білостоці. З концертами колектив буває у різних куточках Польщі, є переможцем конкурсу “З Підляської криниці”.
Фольклорну спадщину не лише центральних регіонів представив столичний колектив “Володар” під керівництвом доцента кафедри фольклору Національного університету культури і мистецтв України Маргарити Скаженик. Колектив створений 1993 року. Репертуар складають календарно-обрядові пісні, записані під час фольклорних експедицій правобережним Поліссям, Подніпров’ям, Полтавщиною та Чернігівщиною. Колектив неодноразово представляв Україну на міжнародних фольклорних фестивалях у Польщі, Литві, Латвії та Білорусі.
Зі столиці приїхав і представник Київського козацького цеху Василь Жованик зі своєю старосвітською бандурою. Він популяризує маловідомі народні інструменти — лютню, кобзу, торбу, гудок, гуслі, бандуру… Зігравши пісню про козака, Василь Жованик нагадав про відвагу, патріотизм наших предків. У грі інструменту був особливий чарунок, ніби бандурист прибув із минулого.
Решта пісень фестивалю, можливо, тому, що його покровителькою є богиня жіноцтва Лада, були переважно про кохання, дівочу долю, вроду…
Музичний привіт зі Львова Хмельницькому передав гурт автентичного співу “Родовід”. Заснований колектив 1989 року за ініціативи фольклориста Юрка Кондратенка. Солістами “Родоводу” є Іванна Шевчук, Леся Редько та Оксана Осташевська, які збирають та відроджують співочі традиції Галичини. У репертуарі гурту — переважно обрядові пісні.
Добряче наслухавшись народної пісні, хмельничани захотіли і потанцювати. Народних танців — польських та литовських навчали професіонали. Першого танця, який розігрів хмельничан, навчив польський майстер з 17-річним стажем пан Даріуш Кришпінюк. Охочі танцювали під “Овчаречека нашого”. Цікаво, що до запального танцю долучилися і керуючий справами виконкому Юлія Сабій з чоловіком Ігорем Михайловичем, показавши гарний приклад хмельничанам.
Всі гурти-учасники фестивалю отримали пам’ятні дипломи й подарунки від міського управління культури і туризму.
На завершення першого фестивального дня виступив відомий місцевий етно-рок-гурт “Чумацький шлях”.
У два наступні дні фестивалю відвідувачі вивчали національний стрій України, Польщі, Грузії, брали участь у народних забавах, слухали автентичну музику. Щодо останнього, тут відзначилися колективи Хмельницького музичного училища ім. В.Заремби та київський гурт “GO-A”.
Ірина САЛІЙ