На літературному небосхилі краю запалюються нові зірки. Серед них — молода поетеса Олена Іськова-Миклащук (на фото), яка нещодавно презентувала в обласному літературному музеї свою нову збірку “Небо в окопах”. Її перша поетична збірка — “Рветься душа у небо”. Пересічний читач оцінив книжку — невеликий тираж уже розійшовся. Цього разу значимість видання оцінили професіонали, а точніше досвідчені поети, письменники, видавці — члени обласної і міської організацій Національної спілки письменників України.
На літературному небосхилі краю запалюються нові зірки. Серед них — молода поетеса Олена Іськова-Миклащук (на фото), яка нещодавно презентувала в обласному літературному музеї свою нову збірку “Небо в окопах”. Її перша поетична збірка — “Рветься душа у небо”. Пересічний читач оцінив книжку — невеликий тираж уже розійшовся. Цього разу значимість видання оцінили професіонали, а точніше досвідчені поети, письменники, видавці — члени обласної і міської організацій Національної спілки письменників України.
Хоча видання складається з трьох розділів, найголовніші тут поезії, присвячені подіям в АТО. Взялася писати про це пані Олена, бо патріотка, бо воював за Україну її чоловік. У віршах уособлює усіх дружин, які нині чекають коханих з війни.
“Лише та, кому це знайомо, зможе зрозуміти, як воно — чекати чоловіка з війни. Не можливо ні їсти, ні спати, коли він десь там здригається від куль, “п’є чай зі смертю”, — слізно розповідає авторка. — У віршах описую біль розлуки, переживання і водночас гордість за чоловіка-героя.
Разом зі мною чекала тата з війни наша донечка. Їй спершу казали, що тато поїхав у відрядження, яке, на жаль, затяглося, не сподівалися, що війна триватиме так довго. У віршах спробувала передати почуття дитини. Згадую, як усіх дітей проводжали до школи батьки, а “тата чомусь нема”. Страшно й боляче приховувати від малої гірку правду, стишивши сльози, самій у зневірі, запевняти донечку, що все буде добре…”.
У “Небі в окопах” авторка пише про те, що розповідав у листах, телефонних розмовах чоловік. Про те, що і “На лінії фронту” вирує життя, там теж діти “ганяють м’яча”, але щосекунди вони під прицілом ворога.
Зізнається жінка-поетеса і яка на смак війна. Вона буває навіть солодкою, коли після чекань нарешті телефонує коханий, та більше солона від сліз і гірка від болю…
У збірку увійшли і вірші поетеси-педагога (працює завучем у школі села Вербівка). Олена Іськова-Миклащук пише: “Любов’ю і сонцем зігріта йду на кожен урок”.
Особлива любовна лірика авторки.
Вірші молодої поетеси — мелодійні, один із них — “Осіння пісня для мами” вже покладений на музику. Композитором, який взявся підсилити настрій поезії пані Олени музично, став відомий на Поділлі Іван Пустовий.
Як зазначив головний організатор зустрічі — голова обласної організації НСПУ, директор літературного музею Василь Горбатюк, авторка пише безпосередньо, але водночас глибоко й образно.
Її поезію помітили професіонали на різноманітних літературних конкурсах, серед них — присвячений 200-річчю Тараса Шевченка.
Нові вірші авторки з’являються у соціальних мережах. Саме там познайомився з нею голова Львівської обласної організації НСПУ Ігор Гургула, який відрекомендував поетку і в нашому місті.
Редактор збірки “Небо в окопах”, член НСПУ, відомий поет, журналіст нашого краю Анатолій Ненцінський разом із 35 членами обласної організації НСПУ проголосували за те, щоб разом з ними у спілці була й Олена Іськова-Миклащук.
Ірина САЛІЙ