Ще раз нагадує секретар Хмельницької єпархії Української православної церкви, протоієрей Олександр ДАЦЮК.
У ці дні ми готуємося до найбільшого християнського свята — Великодня. Його історія правічна, а суть — великозначуща. Ще раз нагадує про це секретар Хмельницької єпархії Української православної церкви, протоієрей Олександр ДАЦЮК.
— Олександре Анатолійовичу, чи є відмінність між Пасхою та Великоднем та чому Ісуса Христа називають нашою Пасхою?
— Нині слова Пасха та Великодень — синоніми, хоч мають різну етимологічну основу. Слово Пасха відоме ще зі Старого завіту, походить від єврейського “песах” — “проходження повз”.
У євреїв Пасха пов’язана зі згадкою про позбавлення від єгипетського рабства. Кожна сім’я єгиптян мала принести в жертву богу первістка, а щоб покарання обійшло самих євреїв, двері їхніх будинків потрібно було помазати кров’ю ягняти (агнця).
Ісус теж став жертовним первістком, ягням за гріхи людства. Подібно тому, як кров первістків знаменувала визволення євреїв від єгипетського рабства, так і віра в Христа визволяє людство від диявольського полону. І, як каже апостол Петро, “Його дорогоцінною кров’ю, а не тлінними золотом та сріблом ми є викуплені”. Тому Ісус Христос — наша Пасха.
Агнцем нині називається і літургійний хліб, який у православній церкві використовують під час релігійного таїнства Євхаристії (причащання хлібом і вином, що символізують тіло і кров Ісуса).
А слово Великдень — слов’янського походження, що означає “Великий день”.
— Розкажіть про значення Пасхального тридення.
— Саме з Великого четверга починаються найважливіші дні Страсного тижня, коли треба не хатніми справами займатися, а відвідувати богослужіння та молитися, готуючись до Пасхи. Адже це передусім духовне, молитовне очищення.
— Що слід робити у Великий четвер?
— У народі його ще називають Чистим, бо чимало людей переконані, що цього дня особливу увагу слід приділити чистоті тіла, оселі. Істинні віряни зосереджуються на духовному — моляться, сповідаються.
У Великий четвер на богослужіннях пригадують чотири важливі події життя Ісуса: Тайна Вечеря і встановлення Таїнства Євхаристії, омовіння ніг учням на знак глибокого смирення та безмірної любові, молитва у саду Гетсиманському — кульмінація його страшенної внутрішньої боротьби, що свідчить: Христос — людина. Тут пригадується, як стомлені учні Ісуса заснули, чим засмутили Христа, якому якраз необхідна була підтримка близьких. Ми також, посилаючись на стомленість, часто забуваємо підтримати близьких у важкі хвилини. У Великий четвер згадується і зрада Христа Іудою.
У всіх храмах заготовляються святі дари для причащання хворих на весь рік, які зберігаються на святому Престолі.
Ввечері на богослужіннях читаються 12 страсних уривків з Євангелія, під час яких православні запалюють свічки, які несуть додому, де на одвірках випалюють невеличкі хрести — символ того, як євреї перед старозавітною Пасхою мастили одвірки кров’ю пасхального агнця, щоб ангел смерті оминув їхні оселі.
А в народі у Чистий четвер традиційно прибирають оселі, печуть паски, фарбують і розмальовують яйця.
— Як поводитися у Велику п’ятницю — день смерті Ісуса?
— У храмах згадують смерть Спасителя, покладення Його тіла у гріб. Пообіді, приблизно о 14.00, у всіх храмах виносять Плащаницю, перед якою читається особливий зворушливий канон.
Вважається, що у Велику п’ятницю мовчить усе живе, адже сталося велике беззаконня, плачуть люди, переживаючи жах Голгофської жертви. Увечері цього дня здійснюється обряд погребіння Плащаниці.
— А в суботу?
— Церква згадує погребіння Христа, перебування Його тіла у гробі, сходження душею у пекло та введення до раю.
В очікуванні Великодня замовкають усі створіння. На літургії цього дня можна сповідатися та причаститися. У деяких храмах, починаючи з післяобідньої пори, вже освячують паски.
— Що має бути у великодньому кошику і яке значення освяченої їжі?
— Традиційно, крім, звісно, паски, це м’ясні вироби — символ пасхального ягняти, писанки та крашанки.
Яйце — досить давній символ. Археологічні розкопки свідчать, що в Україні писанки були поширеними ще в трипільській культурі, їх виробляли з червоної глини та прикрашали візерунками. Звичайно, тоді вони мали інше значення, навіть були еквівалентом грошей.
Деякі дослідники вважають, що звичай фарбувати яйця перейшов до Європи від іудеїв, які під час песаху ставили на стіл варені яйця, святкуючи новий рік.
Наш боголюбний народ неабияк доповнив традицію прикрашати яйця. Вони з часом стали витвором мистецтва — писанкою, за орнаментом якої можна визначити місцевість та звичаї регіонів України.
Символ Гробу Господнього і Світлого Воскресіння — сирний або печений куліч — паска. На них зображуються написи “ХВ!” або хрест.
Традиційно до кошика кладуть сіль та хрін на згадку про те, що у Старому завіті їли агнця з “гіркими травами”.
На жаль, люди освячують нині будь-що, забуваючи про духовність.
Освяченими продуктами слід поділитися з нужденними, нехай і вони відзначать Великдень радісно.
— Як бути тим, хто через стан здоров’я чи інші обставини не зміг прийти на богослужіння в храм?
— Цього дня радість охоплює всіх — “і хто поститься, і хто не поститься”, — каже у посланні святий Іван Златоуст. Тож не будемо судити суворо, але якщо ми маємо шану до свята, бажано бути у церкві. Вірянин у будь-яких обставинах знайде час для молитви, читання слова Божого.
— Скільки днів святкується Великдень?
— Згідно з церковним уставом православні святкують 40 днів аж до Вознесіння. Саме стільки перебував Господь серед учнів після Воскресіння, навчаючи їх істинам Царства Небесного. На згадку про це ми протягом 40 днів вітаємося одне з одним: “Христос воскрес! — Воістину воскрес!”. Найбільш святковим є перший тиждень — Світла Седмиця.
— Коли має відбуватися поминальний день після свята?
— За церковним уставом Радониця або день поминання спочилих — вівторок після Світлої Седмиці. Але у різних місцевостях поминають родичів у різні дні, зазвичай у наступну неділю після Великодня, яку ще називають Фоминою.
Важливо не те, коли відзначаємо, а суть цього дня: на Радоницю ділимося радістю (звідси і назва) Христового Воскресіння з тими, хто відійшов у вічність. Слід пам’ятати і про культуру поведінки на кладовищах, особливо не вживати спиртне (і таке трапляється!), а поминати близьких щирою молитвою.
— Дякую за розмову.
Ірина САЛІЙ