Буквально позавчора на якомусь із наших олігархічних, а інших у нас, по суті, немає, телеканалів побачив репортаж про відкриття у Києві так званого інституту миру.
Буквально позавчора на якомусь із наших олігархічних, а інших у нас, по суті, немає, телеканалів побачив репортаж про відкриття у Києві так званого інституту миру. З цієї нагоди зібралася до болю знайома тусовка, серед якої маячили доволі відомі персони з найближчого оточення Януковича, на кшталт екс-міністра закордонних справ Кожари, які увійшли в керівні органи цієї псевдопацифістської установи. Не треба бути великим аналітиком, щоб, вслухаючись у програмні виступи її засновників та роблячи елементарний фейс-контроль цієї публіки, зрозуміти, що на наших очах з’явилася ще одна антиукраїнська, зауважте, цілком легальна та з потужними медійними можливостями структура розгалуженої п’ятої колони, яка вже відкрито діє в нашій державі, котра воює з імперською Москвою. Спікери тієї лжемиротворчої тусні один за одним виголошували примітивні сентенції про мир, якого зачекався народ, доволі прозоро натякаючи, що тільки Україна зобов’язана виконувати Мінські домовленості і саме від неї залежить доля миру на Донбасі. Словом, звичний політтехнологічний блуд, який постійно чути на російських телеканалах, уже, як бачите, на повний голос звучить у нас удома, вводячи в оману легковірних українців, стверджуючи, що це ми, українці, запалили рідну хату на Донбасі і довели до того, що Москві нічого не залишалося робити, як забрати наш Крим.
Скажете, що все це чистої води маячня, та я думаю інакше, бо тут проглядається серйозніша проблема, пов’язана якраз з отими подвійними стандартами у діях нашої влади щодо захисту національних інтересів. А з огляду на появу цього чергового антиукраїнського проекту, думаю, неважко здогадатися, на чий кошт він з’явився. Адже його справжніх господарів слід шукати в таборі колабораціоністів, які осіли в путінському обозі. Саме там готуються найпідступніші сценарії розколу українського суспільства, на що в Кремлі вистачить і коштів, й інформаційних ресурсів, і маріонеток у нашій хаті, яку вони нині планомірно розхитують, користуючись і нашим внутрішнім суспільно-політичним безладом та міжусобицями. Тож нині їхні політтехнологи для нас із вами обрали ще й миротворчі серенади, які, до речі, не обминають наше місто і край. Бо як, скажімо, маємо сприймати заклики з сіті-лайтів на кшталт “Творіть добро заради миру!”, які віднедавна синхронно зі згаданим столичним проектом з’явились у Хмельницькому. Їх ініціатор — небезвідомий благодійний родинний фонд, засновники якого вірою і правдою служили режиму Януковича, а після його краху перескочили в одну з пострегіональних партій. Адже не до миру ведуть подібні заклики та провокативні політичні проекти, а до нашої зневіри у силах та можливостях українського суспільства, яке справді втомилося від цієї війни, проте не збирається капітулювати перед ворогом. Не знаю, хто давав дозволи на подібну псевдомиротворчу рекламу на тому місці, де донедавна можна було читати повчальні євангельські сентенції, та явно ці люди не зрозуміли, що насправді пропонують нам подібні лжемиротворці, яких, на жаль, вистачає у подібних провокативних політично-громадських проектах. Даруйте за різкість, але за ними вже давно мають плакати, щонайменше, слідчі з відповідних силових структур та спецслужб. А наше громадянське суспільство — давати їм чіткішу оцінку…
Богдан ТЕЛЕНЬКО