Що таке пам’ять? І що людина може вдіяти з нею, якщо спогади надто болючі? Відповіддю на ці запитання став дещо шокуючий перформанс “Я і пам’ять” координатора проекту “VERBація” Тетяни Родіонової, який вона влаштувала минулої суботи в підвальному приміщенні обласного художнього музею.
Що таке пам’ять? І що людина може вдіяти з нею, якщо спогади надто болючі? Відповіддю на ці запитання став дещо шокуючий перформанс “Я і пам’ять” координатора проекту “VERBація” Тетяни Родіонової, який вона влаштувала минулої суботи в підвальному приміщенні обласного художнього музею.
Перформанс — це один із різновидів сучасного мистецтва, де основними інструментами самовираження є жест і дія. Зазвичай художник будує свій перформанс так, щоб шокувати глядача, який спостерігає за ним у режимі реального часу. Таким чином шок допомагає глядачам відчути й зрозуміти глибинні проблеми суспільства.
У текстову основу перформансу Тетяни Родіонової увійшли її старі листи, записи в блокнотах і щоденниках про те, що вона пережила за останні кілька років. Ці переживання — про події Революції гідності та війну на сході України. Тисячі вбитих людей, десятки тисяч поранених міцно вмуровуються у стіни її пам’яті та пам’яті мільйонів українців. Ці спогади болючі, вони роблять черствішими душі, проте їх неможливо позбутися.
Так стверджує сама Тетяна Родіонова. Під час читання своїх записів її подруга монотонно зрізала кожне пасмо її волосся й у кінці повністю поголила голову.
“У народі є повір’я, що людська пам’ять зберігається у нашому волоссі. Якщо поголити голову, можна позбутися спогадів. Але своїм прикладом я хотіла показати, що стерти минуле з пам’яті неможливо. Та й не потрібно цього робити, адже пам’ять особиста й історична робить нас саме тими, ким ми є. Не потрібно тікати навіть від найболючіших переживань минулого, їх потрібно мужньо прийняти”, — підсумувала свій перформанс Тетяна Родіонова.
Андрій ЯЩИШЕН
Фото автора