Те, що відбувається нині навколо призначення голови Хмельницької облдержадміністрації, вже й смішним не назвеш. І той факт, що Петро Порошенко не приїхав до нас минулої суботи якраз через цю причину, виглядає цілком імовірним, адже всі готувалися до його візиту.
Те, що відбувається нині навколо призначення голови Хмельницької облдержадміністрації, вже й смішним не назвеш. І той факт, що Петро Порошенко не приїхав до нас минулої суботи якраз через цю причину, виглядає цілком імовірним, адже всі готувалися до його візиту. Звичайно ж, участь глави держави у позачерговому випуску прикордонної академії є, як на мене, більш важливою подією, аніж призначення подібного високопоставленого чиновника, та, як бачимо, не склалося цього разу ні з одним, ні з другим, що закономірно породило різні чутки та домисли. Щодо спорожнілого місця обласного очільника виконавчої гілки влади або губернатора, як на російський манер нині модно чомусь називати цих посадовців, то ми знову побачили, що і без нього область живе не гірше, мабуть, ніж з ним. Місцеві гострослови з цього приводу недарма жартують, що, мовляв, у нашій області Банкова вирішила провести перший у країні подібний пілотний експеримент. Але якщо серйозно, то ця кадрова ситуація викликає щонайменше здивування. І якщо відповідає дійсності версія про те, що на Печерських пагорбах ніяк не можуть скласти ціни висуванцям різних політичних сил — від кандидата ударівця-народноконтролівця аж до представника партпроекту відродженців, то, думаю, в апараті Адміністрації глави держави явно недооцінюють суспільно-політичний потенціал нашого краю і насамперед обласного центру, які ще спроможні, на моє переконання, висловити рішуче заперечення цим політичним торгам. Видно, там просто забули, яким був Хмельницький під час Революції гідності, а у даному випадку владні політтехнологи посягають на гідність громади області, коли хочуть запропонувати їй “кота в мішку”, якого, можливо, нинішній склад облради і прийме, але аж ніяк не обласний загал.
Словом, у нашій області дуже переконливо, на мій погляд, у вирішенні, здавалося б, цілком простого кадрового питання унаочнено на місцевому рівні політичну кризу, яка лихоманить “верхи”. Неважко здогадатися, чому на Банковій прислухаються навіть до думки депутатської групи у парламенті від віртуальної партії “Відродження”, забувши про те, що, скажімо, її лідер голосував за криваві закони 16 січня 2014 року і був сателітом тодішньої більшості регіоналів. Адже при виході з коаліції народнофронтівців та відставки Арсенія Яценюка треба буде з чогось ліпити нову більшість, і ті декілька голосів відродженців, ой, як знадобляться. Тож чому їм не віддати на відкуп Хмельниччину, де вони переплутають політичні карти іншим подібним партпроектам, які, щоправда, не спромоглися стати фактором впливу в парламенті, хоч на теренах області непогано зарисувалися? І не біда, що той їх висуванець, м’яко кажучи, вже давно вийшов з владно-політичного вжитку, але потенції в нього для звичних навколовладних інтриг, імітації бурхливої діяльності цілком вистачить. Щоправда, за цією владною інтригою в нашім краї цілком упевнено можна прогнозувати політичну погоду на найближчий час у країні, переконатись у тому, чи готова Банкова йти на позачергові вибори, чи буде зберігати штучну парламентську стабільність і надалі.
Хоча, чесно кажучи, важко сприймати подібні владно-політичні маневри, зрозуміти, що заважає президенту Порошенку підібрати адекватного за патріотичними та професійними рисами голову обладміністрації у наш край. Принципово відкидаючи всі чутки про якусь матеріальну складову у цьому питанні, все ж не можна не побачити дуже прозорі натяки, що наша область насправді стала об’єктом політичного торгу в київських кабінетах. Що ж, дуже шкода, що там не хочуть реально проаналізувати настрої у суспільстві, в нашому місцевому політикумі щодо оцінки дієвості обласної виконавчої вертикалі й очікувань, які пов’язують з її новим керівником.