“Полюбімо себе, українці!” — важко вигадати більш доречну назву авторського вечора хмельницького вчителя-барда-волонтера Ігоря Білого. Українець кожним нервом, кожною клітиною, кожною думкою і вчинком, він — патріот не на словах. Своїми пісням Ігор Білий торкається отого насущного, що формує людину. Іронічні, ліричні, патріотичні — його пісні сповнені правди життя. Часом із міцним слівцем. Але коли співається про недолугу владу чи про війну з її безкінечними збройними “перемир’ями”, то алегорії про троянди і хмаринки, погодьтеся, недоречні.
“Полюбімо себе, українці!” — важко вигадати більш доречну назву авторського вечора хмельницького вчителя-барда-волонтера Ігоря Білого. Українець кожним нервом, кожною клітиною, кожною думкою і вчинком, він — патріот не на словах. Своїми пісням Ігор Білий торкається отого насущного, що формує людину. Іронічні, ліричні, патріотичні — його пісні сповнені правди життя. Часом із міцним слівцем. Але коли співається про недолугу владу чи про війну з її безкінечними збройними “перемир’ями”, то алегорії про троянди і хмаринки, погодьтеся, недоречні.
Актуальна в творчості барда тема волонтерства й АТО, адже від початку збройного протистояння на сході країни багато разів їздив з концертами на передову, зокрема і в складі творчої сотні “Рух до перемоги”. Невипадково було обрано й дату творчого вечора: “Аби хмельничанам цей день запам’ятався не радянським святом армії 23 лютого, а патріотичним концертом Ігоря Білого!” — розповів під час однієї з наших спільних поїздок до військових.
У залі обласної філармонії зібралися шанувальники, друзі, побратими автора. І буквально з перших слів, перших акордів нечіткими стали межі зали й сцени. Було єдине коло українців-патріотів. Вітали артиста представники восьмого полку спецпризначення, волонтерка Леся Стебло, міський голова Олександр Симчишин. До слова, він зазначив: “У мене, як і в кожного з присутніх у цьому залі, своя історія знайомства з другом Ігорем. Це було на Євромайдані у Хмельницькому. Ще до першого грудня 2013-го. Незважаючи на погоду, він з гітарою приходив і співав. І був хорошим мотиватором, аби люди збирались і гуртувались. А вже коли почалася Революція гідності, Ігор завжди був з нами під час усіх віче, під час гарячих подій. Траплялися ситуації, коли я вже не міг говорити, захрипав, тоді поглядом знаходив Ігоря, просто кивком голови передавав йому слово і він заміняв мене — по-справжньому щиро, по-українськи”.
Саме такі щирі українські пісні звучали упродовж творчого вечора автора-виконавця. Та не піснями єдиними, а шаною, пам’яттю, повагою — хвилиною мовчання згадали полеглих героїв Революції гідності й АТО. Стоячи, скандували “Дякуємо!” присутнім у залі бійцям, такими ж оплесками вітали волонтерів.
А сцену філармонії цього вечора разом з Ігорем Білим розділили волонтерка творчої сотні “Рух до перемоги” Марія Мазур, яскравий інструментальний колектив “Хесед-бенд” (керівник Анатолій Музика) й академічний ансамбль “Козаки Поділля” під керівництвом народного артиста України Миколи Балеми. Усі співали пісні Ігоря Білого в інструментальній, естрадній обробках, що доповнювали велелюдним хором. А завершився захід колективним виконанням українського славня. Власне, інакше й не могло бути на концерті митця, котрий достукується до свідомості українців, закликаючи шанувати правду.
Оксана Радушинська
Фото Петра Радушинського