Зазвичай майстри освоюють лише одну техніку, з роками її вдосконалюючи. Але трапляються умільці, яким під силу мало не все й одразу. Серед них і Ніна Карасевич — викладач Віньковецького будинку дитячої та юнацької творчості, котра неодноразово демонструвала свої здобутки на різноманітних виставках.
Зазвичай майстри освоюють лише одну техніку, з роками її вдосконалюючи. Але трапляються умільці, яким під силу мало не все й одразу. Серед них і Ніна Карасевич — викладач Віньковецького будинку дитячої та юнацької творчості, котра неодноразово демонструвала свої здобутки на різноманітних виставках.
Завітавши в оселю жінки, дивуєшся, скільки красивого можна створити власноруч.
Усе ж улюблене її заняття — виготовлення ляльки-мотанки. Доповнює її сучасними елементами. Безликі красуні одягнені в розкішні сукні, кольорів — у веселці стільки немає. То тільки на перший погляд здається — звичайна лялька, а придивишся — сукня оздоблена ручною вишивкою, мережкою… Ляльок прикрашають намисто, хустки, барвисті віночки, деякі навіть з сумками чи корзинками.
Багато ляльок-мотанок Ніни Карасевич одягнені у сорочки з лляного полотна за зразком наших предків. Жінка каже, що використовує різні матеріали зі скрині: старі тернові хустки, сукні тощо.
Усі красуні зберігаються на полицях — хороводом стоять українська пишногруда баба в хустці, молодиця, наречена…
Якщо мотанка безлика, то інші авторські ляльки Ніни Карасевич, здається, от-от заговорять. Зі звичайних жіночих панчіх та синтепону майстриня виготовляє емоційних, характерних ляльок, на обличчях — усмішка, обурення, здивування… Тут і дорослий повернеться у дитинство — так і хочеться помацати іграшку за м’якого носа, смикнути за косу — як живі, не здогадаєшся, з чого зроблені. Одні з кращих — козак і козачка. “Так Діда Мороза й Снігуроньку під ялинку зробила, вони як люди, з живими емоціями”, — каже авторка.
Шанувальникам творчості Ніни Карасевич дуже подобаються її мавпочки — символ 2016 року, плетені з ниток-травички. Кумедні звірятка — потіха дітям і дорослим.
Влітку виготовляє ще й солом’яну ляльку.
На видному місті зберігає рукодільниця і художньо оброблені пляшки. Найбільше з них оздоблені мотузками, пофарбованими або залакованими. Часто прикрашає мисткиня посуд декупажем, використовуючи серветки з малюнком і навіть родинні фото. “Коли до мене приїздять діти, онуки, частую узваром чи вином у пляшках з їхніми світлинами — рідним подобається”, — додає Пані Ніна.
На заняттях з дітьми майстриня виготовляє різні вироби, зокрема й великодні прикраси, оздоблені яйця тощо. “Чим тільки не прикрашаємо писанки — блискітками, нитками… Один із найцікавіших експонатів — страусине яйце, оздоблене фігурними макаронами, зафарбованими до невпізнаваності”, — захоплено розповідає пані Ніна. Її учні й кошики на Великдень власноруч виготовляють, зокрема й у техніці папероплетіння. Зі звичайного паперу плетуться коси, а вже з них формується кошик, виріб спеціально обробляється і стає твердим та довговічним. Його можна розмалювати. Так виготовляють і шкатулки для прикрас.
“З дітьми робота вдвічі веселіша, цікавіша. Нещодавно виготовляли святкові сувеніри воїнам АТО”, — згадує майстриня. Малеча любить свою вчительку, переймаючи її досвід. Одна з кращих юних послідовниць — переможниця все-українського конкурсу Анастасія Атаманюк. Особливо хочуть розізнати секрети майстрині дівчата, бо виготовляє різноманітні жіночі прикраси. Нині у її творчому цеху, як на конвеєрі, створюються дівочі обручі. Квіти на них — зі звичайного м’якого дроту, зафарбованого спеціальними фарбами та лаком для нігтів.
Звертаються до Ніни Карасевич і за сукнями для шкільного балу чи на випускний. Займається майстриня й виготовленням дизайнерського одягу, володіє технікою припалювання шовку: колись вигадавши, користується нею донині. Так оздоблює костюми для себе, доньок, на замовлення. Цю естафету продовжують і доньки пані Ніни — шиють костюми, зокрема, для танцювальних колективів містечка.
Крім того, авторка займається ще макраме, виготовляє іграшки з мотузки, вишиває (столи в хаті застелені її скатертинами, носить власноруч вишиті сорочки).
Каже, в родині — всі умільці, предки шили взуття, плели капелюхи, майстринею на всі руки була і мама пані Ніни.
У творчих планах майстрині Ніни Карасевич — освоїти нові техніки (можливо, картини зі шкіри), виготовляти горщики для вазонів зі спеціально оздобленого паперу, нові ідеї з’являються чи не щодня. “Живу неподалік лісу — під рукою безліч природних матеріалів, з яких можна створити все, що забажаєш”, — каже авторка.
Ірина САЛІЙ