Цьогоріч 1 січня виповнилося 120 років з дня народження класика української графіки, народного художника України Василя Касіяна. Митець належить до когорти ренесансних титанів праці після Шевченка, які є ровесниками трагічного і величного ХХ століття.
Цьогоріч 1 січня виповнилося 120 років з дня народження класика української графіки, народного художника України Василя Касіяна. Митець належить до когорти ренесансних титанів праці після Шевченка, які є ровесниками трагічного і величного ХХ століття.
Народився майбутній художник у селі Микулинці на Прикарпатті, де ще змалку з вродженим мистецьким хистом і широким інтелектом вимальовував з натури народний побут, селян, традиції, яскраві карпатські краєвиди. Талант Василя Касіяна формувався на зламі століть, серед буремних історичних подій, війн і революцій. Доля його складна і непересічна. Всього лише дев’ятнадцять минуло Василеві, як його втягнула у свій страшний вир Перша світова війна. Три роки провів у фронтових окопах, був поранений, в останній день війни потрапив в італійський полон до концентраційного табору міста Кассіно. У 1920 році військовополоненого звільнили.
Василь Ілліч, прагнучи здійснити давню мрію — стати художником, поїхав вступати до Празької академії образотворчих мистецтв. Ще студентом отримав професійну підготовку під керівництвом професора і ректора академії Макса Швабінського. Василь Касіян став найкращим серед однокурсників, а його талановиті твори друкували європейські журнали.
По закінченню академії професійно оволодів олівцем, пером, пензлем, різцем, працював у багатьох естампних техніках: літографії та офорті, гравюрі на міді, ксилографії, лінориті, в акватинті та сухій голці, ротографії та ще у низці комбінованих технік, які сам вигадував. Удосконалював постійно рисунок з натури, не уявляв дня, прожитого без рисування.
Будучи відомим у європейських країнах, митець згодом вирішує повернутися в рідну Україну, бо вважав, що без проблем увійде в “радянщину”, яка згідно з широко розрекламованими теоретичними постулатами мала давати волю талановитим людям. Інтелігент європейського рівня, Касіян практично володів багатьма мовами, напам’ять декламував Гете і Шиллера в оригіналі, досконало знав усі слов’янські мови, але ніколи не цурався рідної, був прикладом глибокої відданості материнському слову.
Вже першого дня після повернення з Праги професор Касіян потрапив на інститутські збори, де його позбавили роботи, вигнавши з інституту як “ворога народу” і “шпигуна”, бо приїхав в Україну після навчання в Чехії. А потім були кривавий фарс судових процесів над “ворогами народу”, крах українізації, пекло голодомору, репресій. Безневинні люди, а серед них письменники, художники, артисти, зникали в катівнях НКВД. Шукати правди в безправній державі було дуже важко. Василь Касіян вирішує працювати у майстерні, без відпочинку так, ніби кожен новий твір останній. 
За життя художник створив до 10 тисяч робіт: гравюр, офортів, ілюстрацій. Крім того, був ученим, мистецтвознавцем і теоретиком ук-раїнського та світового мистецтва. Справою його життя стала праця над Шевченкіаною: п’ять великих циклів оформлень та ілюстрацій до “Кобзаря”, до окремих видань “Наймичка” і “Гайдамаки”, десятки видатних станкових творів, ілюстрації до “Тарасових шляхів” Оксани Іваненко, плакати й листівки, наукові дослідження, а також робота відповідального редактора академічного видання мистецької спадщини геніального поета. У 1964 році, до 150-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка, за багаторічну подвижницьку працю, Василю Касіяну першому серед художників було присуджено Державну премію України імені Тараса Шевченка (нині Національна премія України ім. Т.Шевченка).
У Хмельницькому обласному художньому музеї зберігається вісім графічних творів митця. Серед них є один із найкращих естампів зрілого періоду — портрет Шевченка в профіль, що ніби з висоти прожитих років споглядає події довкола. Це вершина портретного мистецтва Касіяна, результат тривалих роздумів. Тло — розбурхане полум’я народного гніву, що проростає конкретними образами героїв Коліївщини. Це монументальний графічний аркуш, досконало закомпонований, повний експресії і драматизму, сили духу і мужності. Кожна лінія, штрих, пляма підпорядковані цілісному задуму.
Більшість творів майстра перевірені часом, зберігаються в галереях, найвидатніших музеях світу, України. 1982 року в Снятині було відкрито музей художника — філію Івано-Франківського художнього музею.
М.Рибак, старший науковий співробітник художнього музею