Рано чи пізно ця конфліктна ситуація повинна була загостритися. Адже, на моє переконання, підґрунтя конфлікту закладене ще наприкінці 2010 року, коли рішенням 40-ї сесії міської ради сьомого скликання було виділено землю під будівництво православного храму УПЦ Московського патріархату на місці старого католицького храму ще на вулиці Чехова. У той час у римо-католиків міста й місцевої організації Спілки поляків України, яка, до речі, і тоді, і нині проти спорудження храму, а ініціювала будівництво тут католицької каплички, яка, власне, колись тут і була, не вистачило аргументів для міської влади, аби та не просувала це рішення. Зрештою, варто нагадати, який то був час, коли з приходом до влади регіоналів Московському патріархату відкривалися найрізноманітніші преференції, а новообраній Хмельницькій міській раді, видно, не вистачало розуміння, що цим рішенням вона закладає цей перманентний тоді ще тільки міжконфесійний конфлікт.
Рано чи пізно ця конфліктна ситуація повинна була загостритися. Адже, на моє переконання, підґрунтя конфлікту закладене ще наприкінці 2010 року, коли рішенням 40-ї сесії міської ради сьомого скликання було виділено землю під будівництво православного храму УПЦ Московського патріархату на місці старого католицького храму ще на вулиці Чехова. У той час у римо-католиків міста й місцевої організації Спілки поляків України, яка, до речі, і тоді, і нині проти спорудження храму, а ініціювала будівництво тут католицької каплички, яка, власне, колись тут і була, не вистачило аргументів для міської влади, аби та не просувала це рішення. Зрештою, варто нагадати, який то був час, коли з приходом до влади регіоналів Московському патріархату відкривалися найрізноманітніші преференції, а новообраній Хмельницькій міській раді, видно, не вистачало розуміння, що цим рішенням вона закладає цей перманентний тоді ще тільки міжконфесійний конфлікт.
Нагадаємо, що ідея будівництва тут православного храму на честь великомученика Дмитра Солунського декілька років перед розглядом на згаданій сесії міськради подавалася як ініціатива міської й обласної організацій колишніх воїнів-афганців, а нині його настоятель отець Іван (Зінькович) стверджує, що цю ідею підтримують воїни АТО і ветерани війни, що є доволі сумнівним твердженням. Хоча під час згаданої сесії депутати міськради і тодішній міський голова Сергій Мельник, мабуть, не спромоглися передбачити негативні наслідки від свого рішення, насамперед у площині міжконфесійного конфлікту, який нині вже носить виразне суспільно-політичне забарвлення. Проте, як бачимо, логічні крапки у цій історії ставить нинішній час, попри те, що ініціатори цього будівництва уже зібрали під нього необхідну документацію й нібито розпочали збір коштів. Зазначимо також, що згаданий суспільно-політичний контекст цій історії додає ситуація в країні після Революції гідності та під час війни з Росією, коли позицію УПЦ Московського патріархату важко назвати проукраїнською…
Власне, всі ці причини і стали підставою до загострення конфлікту, який вилився минулої п’ятниці на місці спорудження храму в далеко не дружню зустріч конфліктуючих сторін. Представники нинішньої міської влади в особі секретаря міської ради Михайла Кривака висловився там, що міська рада повинна переглянути своє рішення про виділення землі під спорудження православного храму на цьому місці, наголошуючи, що в місті нині достатньо храмів Московського патріархату.
Скажімо, депутат обласної ради від ВО “Свобода” Юрій Смаль у розмові з нами підкреслив: “Настав час давати принципову оцінку таким фактам експансії “руского міра” у наше життя за допомогою Московського патріархату, адже у даному випадку аж ніяк не йдеться про християнські цінності”. А ще його насторожила присутність на цьому зібранні в ролі захисників будівництва православної церкви групи молодиків спортивної зовнішності (не інакше як тітушки), які свого часу використовувалися регіоналами та Московським патріархатом.
“Вони думають, що ми забули, що в нашому місті відкрито діяли “чорносотенці”, які здійснювали провокативні антиукраїнські акції під орудою священиків Московського патріархату й деяких псевдокозацьких утворень. Якщо нинішні поліція, прокуратура, СБУ цього не хочуть бачити, то, думаю, громадськість невдовзі вже у них запитає про те, як вони виконують свої професійні обов’язки!” — зазначив депутат.
“Не варто ініціаторам цього міжконфесійного конфлікту прикриватись афганцями, атошниками, ветеранами, — сказав учасник війни в Афганістані Павло Зінько. — Сам я за віросповідуванням римо-католик і мене ображає те, що колишня міська влада, як я розумію, під тиском регіоналів, церковників Московського патріархату та недалекоглядних людей у нашому середовищі, спровокувала цей конфлікт, який слід вирішити у єдиний спосіб: відмінити колишнє рішення міської ради про будівництво тут православного храму”.
Нині важко прогнозувати, як далі складатиметься ситуація і в який спосіб вирішиться цей доволі штучний конфлікт. Хоча ми, в свою чергу, можемо запропонувати ідею для примирення тих, хто справді цього прагне. Адже саме на території старого міського кладовища, яку колись відвели під розташування КП “Спецкомунтранс”, у 1964 році було таємно закопано значну частину останків жертв комуністичних репресій з-під будівництва міського універмагу, де колись перебувала катівня НКВС. До речі, на території військового кладовища навесні 1944 року на братській могилі захоронених тут під час окупації восени 1941 року сталінських жертв, було здійснено захоронення загиблих визволителів міста. Про це мені неодноразово доводилося писати. Тож уже давно на порядку денному міської громади мало б з’явитися питання про бодай символічну меморіалізацію цих страшних захоронень якраз на цьому старому цвинтарі чи поруч з ним…
Богдан Теленько
Фото з сайту vsim.ua