Як відомо, нинішнього року питання відшкодування пільгових пасажирських перевезень з державного бюджету перекладене на місцеву владу. Так, у міському бюджеті на ці завдання передбачено 26 мільйонів гривень. Тобто проблему відшкодування перевізникам обслуговування пільгових категорій міська влада бере на свою відповідальність. Але яким чином задовольнити всі задіяні у цьому процесі сторони: комунальних, приватних перевізників і власне пільговиків? Це питання було в центрі уваги розширеної наради минулого тижня у кінотеатрі ім. Т.Шевченка.
Як відомо, нинішнього року питання відшкодування пільгових пасажирських перевезень з державного бюджету перекладене на місцеву владу. Так, у міському бюджеті на ці завдання передбачено 26 мільйонів гривень. Тобто проблему відшкодування перевізникам обслуговування пільгових категорій міська влада бере на свою відповідальність. Але яким чином задовольнити всі задіяні у цьому процесі сторони: комунальних, приватних перевізників і власне пільговиків? Це питання було в центрі уваги розширеної наради минулого тижня у кінотеатрі ім. Т.Шевченка.
Власне, ініційоване міською владою зібрання представників зацікавлених сторін мало всі ознаки громадських слухань. Заступник міського голови Андрій Бондаренко проінформував представницький загал про ситуацію, що склалася за наслідками бюджетних змін. Оскільки законодавство щодо пільг окремим категоріям населення залишається чинним, хоча й об-межує кількість цих категорій, виникає питання механізмів відшкодування їх перевезень перевізникам. Загалом, кількість пільговиків у місті чимала: понад 50 тисяч осіб. Як зауважив виконуючий обов’язки начальника управління транспорту і зв’язку міської ради Сергій Шепурев, “незважаючи на те, що перевізники нині у складному становищі, ми не ставимо мети обмежити чиїсь права: ні їх, ні пасажирів”.
Які ж варіанти розглядає міська влада? За словами посадовців, нині вивчаються запроваджені у різних містах країни схеми обслуговування пільговиків, оскільки визначених у місцевих бюджетах коштів не вистачає на повноцінне відшкодування пільгових перевезень, особливо приватним підприємствам. Крім того, на законодавчому рівні не розроблені механізми самого відшкодування. Отож серед уже задіяних схем є такі: визначення певних годин або днів, якими можуть скористатися для безкоштовного проїзду пільгові категорії, виділення у транспортних засобах окремих місць для них, запровадження адресної допомоги та інші. Міська влада з особливою увагою розглядає такий варіант, як “електронна карта хмельничанина”, котра передбачає індивідуальне використання певної кількості безкоштовних поїздок щомісяця.
Реакція учасників наради на перспективи запровадження цих схем у місті була різною, водночас вона вкотре продемонструвала гостре протистояння між комунальними і приватними перевізниками, а також загальні протестні настрої у суспільстві. Так, на думку члена громадської ради при міськвиконкомі Володимира Лукіянчука, який очолює міську організацію “Союз Чорнобиль — Україна”, адресна допомога нічого не дасть, доки “в державі не буде наведений порядок, кращий варіант — електронна картка пільговика. Але насамперед необхідно всім взяти активну участь у протестних акціях у Києві з вимогою відставки нинішнього уряду”. Голова міської організації інвалідів Чорнобиля Алла Бруснічкіна, навпаки, виступає за “справедливу адресну допомогу”, вважаючи, що будь-які обмеження у днях чи годинах лише ускладнять проблему. На її переконання, “всі питання треба вирішувати спільно на місцях, адже держава все одно нас не чує”. Представники ветеранських об’єднань закликали перевізників належним чином поважати пільговиків-ветеранів як своїх батьків і пропонують приватним підприємствам запровадити кращі умови, ніж у комунальників, щоб у місті “була здорова конкуренція”.
Критика пролунала і щодо “електронної карти хмельничанина”, оскільки вона порушуватиме права мешканців районів та інших міст на пільговий проїзд у Хмельницькому. Загалом йшлося, що будь-які задіяні варіанти обмежень можуть оскаржуватися в суді. Поступово напруга у залі зростала, сторони звинувачували одна одну. Після образливих реплік з боку приватних перевізників на кшталт: “кому не подобається їздити у маршрутках, нехай сідають у тролейбус”, пенсіонери-пільговики потягнулися на вихід із залу.
Натомість претензії та пропозиції мали й перевізники. Відбиваючись від нападок з боку приватників: “КП “Електротранс” має відшкодування за пільговиків, а ми ні. Отож у нас не рівні умови!”, директор комунального підприємства Віктор Паламарчук зауважив: “Компенсації з держбюджету нам ніколи не вистачало, разом з тим торік податків та внесків до всіх фондів ми зробили на 14 мільйонів гривень, а що сплатили ви?”. Взаємні звинувачення перетворили зібрання на балаган з популістськими галасливими закликами щодо боротьби з корупцією, коли сторони не чують одна одну. Приватники вважали, що мають контролювати використання міською владою своїх податків, вимагали підвищення вартості проїзду, мовляв, інфляція торік становила 43%, а їхній тариф зменшили на 50 копійок, в усьому винна влада тощо.
Однак були і конструктивні виступи. Так, виконуючий обов’язки голови Хмельницької асоціації приватних перевізників Олександр Мішин заявив: “Нас, перевізників, роз’єднують запроваджені пільги, поставивши у неоднакові умови. Ці пільги треба відмінити, а людям надати реальні гроші — адресну допомогу. Інакше конфлікт триватиме вічно і фактично страждатимуть усі”. Пролунала й пропозиція використати закладені бюджетні кошти на відшкодування пільгових перевезень як адресну допомогу людям.
Зрештою, президії зборів вдалося таки вгамувати пристрасті. Як висловився Андрій Бондаренко: “Понад 20 років цією проблемою ніхто реально не займався, отож нарешті маємо зробити це разом”. Він підтримав ініціативу щодо участі хмельничан у протестних акціях у Києві й запевнив, що питання пільгових перевезень буде надалі широко обговорюватися, зокрема щодо запровадження у місті різних варіантів, але так, щоб “законні права та інтереси всіх сторін цього процесу були враховані й забезпечені”.
Володимир Разуваєв