У минулому номері ми коротко розповідали про чергове засідання Хмельницького регіонального відділення Асоціації міст України. На нього, крім новообраних міських, селищних, сільських голів Хмельниччини, завітали депутат Верховної Ради Сергій Мельник, в.о. голови облдержадміністрації Василь Процюк, директори департаментів ОДА: фінансів — Сергій Пенюшкевич, освіти і науки — Олег Фасоля, охорони здоров’я — Яків Цуглевич, а також директор регіонального офісу реформ Сергій Яцковський. Вів засідання голова регіонального відділення АМУ, Славутський міський голова Василь Сидор.
У минулому номері ми коротко розповідали про чергове засідання Хмельницького регіонального відділення Асоціації міст України. На нього, крім новообраних міських, селищних, сільських голів Хмельниччини, завітали депутат Верховної Ради Сергій Мельник, в.о. голови облдержадміністрації Василь Процюк, директори департаментів ОДА: фінансів — Сергій Пенюшкевич, освіти і науки — Олег Фасоля, охорони здоров’я — Яків Цуглевич, а також директор регіонального офісу реформ Сергій Яцковський. Вів засідання голова регіонального відділення АМУ, Славутський міський голова Василь Сидор.
Учасники обговорили особливості формування місцевих бюджетів на 2016 рік, функціонування освітніх закладів, належний рівень роботи закладів охорони здоров’я та формування Перспективного плану об’єднання громад. Обговорення проходило досить активно. Торкнулись учасники зібрання і теми пільгових пасажирських перевезень. У попередні роки держава компенсувала витрати на перевезення пільговиків, а в 2016-ому цю функцію переклали на місцеві бюджети. “Держава прагне руками самоврядування “поховати” права пільговиків”, “У нас немає на це ні права, ні коштів”, — звучало у виступах. Тож як вийти з цієї ситуації? Приймати рішення про обмеження права на безкоштовний проїзд — опротестують правоохоронні органи, шукати гроші для компенсації — варіант також неприйнятний, особливо в малих містах, де резерви дуже мізерні, а то й взагалі відсутні. Звучали пропозиції щодо адресної грошової допомоги пільговикам, забезпечення безкоштовних перевезень лише в робочий час, обмеження кількості пільгових місць… “Ми не можемо обмежити ні час пільгового перевезення, ні територію. Я робив такі спроби, але всі рішення опротестувала прокуратура”, — зазначив Старокостянтинівський міський голова Микола Мельничук.
Хмельницький та Кам’янець-Подільський вивчають можливість запровадження так званої картки пільговика. “Ми проводили відповідні розрахунки. Потрібно придбати спеціальні апарати для зчитування картки у кожен автобус. Самі ж картки безкоштовно пропонує виготовити “Ощадбанк”, — поділився Кам’янець-Подільський міський голова Михайло Сімашкевич. “Ми також думаємо над можливістю введення картки пільговика, проте вже бачимо проблеми: наприклад, учасник бойових дій з Ярмолинець, котрий багато років мешкає в обласному центрі, але не має реєстрації, не матиме права на пільговий проїзд у Хмельницькому. Тому це не ідеальний варіант, — зізнався Олександр Симчишин. — У міському бюджеті на поточний рік ми заклали відшкодування проїзду пільговикам. Адресну допомогу поки не розглядаємо”.
Який би варіант виходу з ситуації не обрали, витрати з бюджету на компенсацію пільгових перевезень будуть значними. “Ми підрахували: аби виконати закон з перевезення пільговиків, нам треба 10 мільйонів гривень. Такого ресурсу у нас немає. Якщо у Старокостянтинові компенсувати витрати на пільгові перевезення, то можна забути про всі капітальні вкладення”, — констатував Микола Мельничук. Василь Процюк зауважив, що для адресної допомоги як одного з варіантів відшкодування витрат на пільговий проїзд теж потрібні значні кошти. Скажімо, в Хмельницькому районі майже 12 тисяч пільговиків, в обласному центрі — 70 тисяч. Керівництво району має намір компенсувати перевізникам за одного пільговика приблизно по 20 гривень. Перевізники, щоправда, з цим незгодні і вважають, що це замало. “Моя позиція завжди одна, — зазначив народний депутат Сергій Мельник, — відповідний рівень зарплати і пенсії. Жодна пільга чи субсидія не веде до економії. Вважаю, що потрібно переглянути діюче законодавство, визначити перелік пільговиків, можливо, це будуть чорнобильці, воїни-афганці, інваліди І та ІІ груп, воїни АТО, яких забезпечуватиме держава, а всі решта — на місцях. Для забезпечення всіх пільг державі потрібно 60 мільярдів гривень”.
Керівники громад області дискутували емоційно, проте аргументовано. “Ми повинні прийняти спільне рішення: чи мовчки приймаємо навантаження, чи будемо виступати за те, щоб держава виконувала свої законні зобов’язання”, — наголосив Василь Сидор. “Асоціація має зайняти принципову позицію, — зазначив Микола Мельничук. — Чому ми маємо нести відповідальність за закони, прийняті Верховною Радою?” Вимагати від уряду виконувати свої повноваження і подбати про компенсацію пільгових перевезень — таке рішення прийняло регіональне відділення Асоціації міст України. Представники Хмельниччини збираються його озвучити 22 січня на загальних зборах уповноважених представників органів місцевого самоврядування — членів Асоціації міст України.
Непростим залишається й питання реформування професійно-технічної освіти Хмельниччини. Про це поінформував директор департаменту освіти і науки ОДА Олег Фасоля, зазначивши: “Ми сподівались, що спочатку на порядку денному будуть стояти питання децентралізації, прийняття закону “Про професійну освіту”, визначення основних напрямків реформування системи, а вже потім — передача повноважень, фінансування з місцевих бюджетів”. Посадовець наголосив, що мережа професійно-технічних закладів на Хмельниччині порівняно з іншими областями найбільш оптимальна. Проте проблеми є. “Не слід забувати, що професійно-технічні навчальні заклади виконують, крім навчальної, ще й соціальну функцію”, — акцентував Олег Фасоля. — Наприклад, у Хмельницькому функціонують сім професійно-технічних навчальних закладів, де навчаються 3571 учень. З них тільки 1233 учні — хмельничани, 2338 — мешканці області та інших регіонів країни. Видатки на утримання закладів минулого року становили 62 млн. 850,2 тис. грн. Бюджет міста 2015 року — 1 млрд. 223 млн. 173,5 тис. грн., зокрема на освіту — 377 млн. 335,3 тис. грн. Чи спроможний бюджет Хмельницького утримувати ці заклади, враховуючи що 65,5% учнів не є мешканцями міста? Крім того, місцевий ринок праці не потребує такої кількості робітників, оскільки підготовка кадрів здійснюється не лише для обласного центру”. Головний освітянин краю розповів про заходи реформування професійно-технічної освіти: оптимізація закладів, перегляд переліку спеціальностей, які вони готують, співпраця з роботодавцями… Представники громад вважають, що в умовах економічної нестабільності перехід закладів професійної освіти у комунальну власність можливий лише при збереженні державних субвенцій на їх утримання і має передбачати фінансування з бюджетів різних рівнів. Голови громад проти розпорошення власних доходів, які мають бути спрямовані на житлово-комунальне господарство, ремонт доріг, тепло- та водопостачання тощо.
Первинна медицина — у населеному пункті, вторинна — у райлікарнях. Товариства замість комунальних лікарень, розподіл коштів між вторинною та первинною медициною — це лише мінімальна частка змін, що чекає населені пункти на початку реформи медицини. Про це наголосив Яків Цуглевич, директор департаменту охорони здоров’я Хмельницької ОДА. “Завдяки першому кроку до децентралізації кошти на фінансування первинної та вторинної медицини перейшли у бюджети територіальних громад, — зазначив він. — І якщо первинну медицину, як і раніше, надаватимуть на місцях, то вторинну доведеться “купувати” у центральних районних лікарнях. Сьогодні деякі об’єднані територіальні громади, отримуючи медичну субвенцію, хочуть створювати на своїй території заклади вторинної медичної допомоги, проте цього робити не варто. Ми рекомендуємо передати 70% субвенції на центральні районні лікарні, а за собою залишити первинну медицину. Також рекомендуємо, щоб у районах було по одному центру первинно-санітарної допомоги”.
Але, як виявилося, громади відмовляються віддавати власні кошти і мають на це вагомі аргументи. Це, насамперед, непрофесійність та недобросовісність лікарів, погане ставлення до пацієнтів, низька якість медпослуг тощо. “Навіщо держава дала гроші на вторинну медицину? Щоб ми самі визначалися, яка з лікарень нас буде обслуговувати. Так, наприклад, якщо Летичівська районна лікарня не поліпшить роботу, то ми можемо шукати лікарню в іншому районі, яка обслуговуватиме нас краще”, — аргументував очільник Меджибожа Михайло Демків. “Ми хочемо за власні кошти відкрити лікарню у Понінці, чи можна це зробити?” Зрештою, таке питання цікавило керівників й інших населених пунктів. “Так, можна, проте не за кошти державної медичної субвенції”, — пояснив Яків Цуглевич. Колег застеріг і Микола Мельничук: “Не поспішайте створювати свої заклади, бо їх ще потрібно потім утримувати! Зараз ви всі отримуєте державні субвенції, проте не забувайте, що їх з року в рік зменшуватимуть”.
Після тривалого обговорення регіональне відділення Асоціації міст України прийняло рішення опрацювати та визначитися з власними пропозиціями щодо практичної реалізації перших кроків медичної реформи.
Як ми вже повідомляли, на засіданні обрали 14 делегатів на загальні збори уповноважених представників органів місцевого самоврядування 22 січня у Києві. Обрали й членів правління Асоціації міст України від Хмельницького РВ АМУ. Одноголосно висловили довіру діючому голові Василю Сидору очолювати регіональне відділення ще впродовж року.
Вікторія СТАНДРІЙЧУК