У 2000 році на Хмельниччині проходило міжнародне літературно-мистецьке свято “В сім’ї вольній, новій”. Участь у ньому взяв письменник зі Словаччини Василь Дацей (на фото). Він зустрічався з читачами Хмельницького, Кам’янця-Подільського і Старокостянтинова. Відтоді з прозаїком творчих зв’язків не перериваємо, обмінюємось новинами, творами. Якось електронною поштою пан Василь повідомив, що є нагода зустрітися, мовляв, 28 травня 2015 року в Ужгороді проходитиме фестиваль української книги. Тоді зі Словаччини разом із ним на свято прибули побратими по перу Іван Яцканин та Юліус Панько.
У 2000 році на Хмельниччині проходило міжнародне літературно-мистецьке свято “В сім’ї вольній, новій”. Участь у ньому взяв письменник зі Словаччини Василь Дацей (на фото). Він зустрічався з читачами Хмельницького, Кам’янця-Подільського і Старокостянтинова. Відтоді з прозаїком творчих зв’язків не перериваємо, обмінюємось новинами, творами. Якось електронною поштою пан Василь повідомив, що є нагода зустрітися, мовляв, 28 травня 2015 року в Ужгороді проходитиме фестиваль української книги. Тоді зі Словаччини разом із ним на свято прибули побратими по перу Іван Яцканин та Юліус Панько.
Василь Дацей, якому 14 січня цього року ви-повнюється 80 років, — відомий письменник-шістдесятник. Очолював Спілку українських письменників Словаччини (1990-2003), є автором п’ятьох збірок оповідань та романів, чотирьох повістей, кількох п’єс. Закінчив філософський факультет Пряшівського університету. Працював учителем в українській гімназії, редактором відділу української літератури Словацького педагогічного видавництва та журналу “Дружно вперед”. З уведенням радянських військ до Чехословаччини 1968 року його звільнили з посади редактора. Опинився в рядах дисидентів, бо виступав проти введення у Чехословаччину “дружніх армій”. Тривалий час був безробітним. Згодом філософ, письменник став дератизатором, себто спеціалістом зі знищення гризунів. Лише 1980 року йому запропонували посаду консультанта-редактора Українського національного театру в Пряшеві, де працював до 1982-го. Тоді ж переїхав до Братислави. Повністю реабілітований 1989 року. Письменник удостоєний українського державного ордена “За заслуги” третього ступеня та премії ім. І.Франка Спілки словацьких письменників.
Василь Дацей працює в різних літературних жанрах і стилях, його проза і реалістична, й екзистенційна, психологічно умотивована. Першою книжкою були гумористичні оповідання “Ми і наші знайомі” (1961). У творах автор порушує проблему людини в повоєнному соціумі, актуалізує морально-етичні проблеми буття. В прозі останніх літ відчувається значний вплив модернізму й постмодернізму.
На календарі ювіляра нині поважна дата. Її відзначає у родинному колі, серед колег. Попереду — творчі задуми, напрацювання, які бажаємо йому здійснити, аби порадувати новими творами й українського читача.
Віталій Мацько