Погодьтеся, що це вже занадто. То спершу на минулому тижні нардеп від БПП пан Барна чомусь взявся виносити доволі некоректно з-за парламентської трибуни прем’єра Яценюка, наразившись одразу на фізичну атаку депутатів з фракції “Народного фронту”. То згодом на засіданні Національної ради реформ сам прем’єр та міністр внутрішніх справ Аваков вжили непротокольних засобів впливу до голови Одеської облдержадміністрації Саакашвілі, завважте, у присутності президента.
Погодьтеся, що це вже занадто. То спершу на минулому тижні нардеп від БПП пан Барна чомусь взявся виносити доволі некоректно з-за парламентської трибуни прем’єра Яценюка, наразившись одразу на фізичну атаку депутатів з фракції “Народного фронту”. То згодом на засіданні Національної ради реформ сам прем’єр та міністр внутрішніх справ Аваков вжили непротокольних засобів впливу до голови Одеської облдержадміністрації Саакашвілі, завважте, у присутності президента. “Потерпілий” нині вимагає, аби відео цього ексцесу побачила країна, і прем’єр, який йому некоректно рекомендував виїхати з України за закиди у корупції на його адресу, пішов добровільно у відставку разом з Аваковим, який, на його переконання, також нечистий на руку…
Тож у кого і чому нині здають нерви у вищих ешелонах нашої влади — запитаєте. За відповідями, як бачимо, далеко не варто ходити і тут слід таки віддати належне Саакашвілі, навіть попри те, що він вказує на факти корупції на наших політико-владних та бізнесових “верхах” доволі вибірково. А додаймо сюди складнощі з підготовкою держбюджету на 2016 рік, з обуренням у підприємницьких колах країни, насамперед на рівні малого та середнього бізнесу від пропонованих податкових нововведень, які ініціює Мінфін за естонськими лекалами, то явно проглядається загострення кризи у вищих ешелонах української влади, навіть з імовірним розпуском нинішнього парламенту, чого, що цікаво, там ніхто не хоче. Окрім хіба що антиукраїнської фракції “Опозиційного блоку”, яка на своєму проросійському бренді непогано дурить виборців сходу та півдня країни, що переконливо показали підсумки місцевих виборів, та ВО “Батьківщина”, яка привела до парламенту надто нечисельну фракцію. Зрозуміло, що політичним гравцям на кшталт партій “Свобода”, “Громадянська позиція” та ряду інших державницьких сил нові парламентські вибори могли б відчинити двері до Верховної Ради, а водночас зачинити їх, якщо не остаточно, то явно позбавити домінування у ній політпроектів “Народний фронт” та БПП. Проте нині важко прогнозувати, у що насправді може перетворитися подібна парламентська криза, і чи вистачить у нашої держави запасу міцності для таких випробувань в умовах війни.
Скажу більше, подивишся деколи репортажі з парламентських та урядових засідань, чисельні політшоу на популярних телеканалах, більшість з яких у руках олігархів, які, до речі, не квапляться відмовлятися від них на користь держави, і складається враження, що наша владна еліта живе у віртуальному світі, штучні реалії якого пробує нав’язати всім нам. Але ж очевидно, що все у нашому житті є далеко не таким, яким його бачать наші керманичі з Печерських пагорбів. І згадані ексцеси у парламенті та засідання Національної ради реформ усе більше викликають обурення й саркастичний сміх у суспільстві, адже за ними не видно того обіцяного постмайданною владою курсу реформ, які мали б уже побачити на місцях разом з їх провідниками-безсрібниками.
Даруйте, але скидається більше на те, що у нас нині все відбувається, як у тій народній приказці: пани б’ються, а у простих людей чуби тріщать. Завважмо, у людей більше причин для того, щоб здавали нерви, чи не так?