Майбутнє галузі культури, ризики, які очікуються за наслідками її реформування, певні особливості запропонованих проектів, уже внесених на розгляд Верховної Ради, — ці та інші питання були у центрі уваги “круглого столу”, засідання якого ініціювала Громадська палата Хмельницької області. Участь у ньому взяли керівники закладів культури обласного центру, лідери профспілкових організацій, громадських об’єднань, посадовці органів обласної та міської влади.
Майбутнє галузі культури, ризики, які очікуються за наслідками її реформування, певні особливості запропонованих проектів, уже внесених на розгляд Верховної Ради, — ці та інші питання були у центрі уваги “круглого столу”, засідання якого ініціювала Громадська палата Хмельницької області. Участь у ньому взяли керівники закладів культури обласного центру, лідери профспілкових організацій, громадських об’єднань, посадовці органів обласної та міської влади.
Окреслюючи тему спільної розмови, голова Громадської палати Тетяна Лукіна зазначила: “Нас непокоять проекти змін у законодавстві про культуру в контексті її реформування. Якщо питання щодо самоокупності початкової спеціалізованої мистецько-навчальної освіти поки що нібито зняте, то проблемою залишається запропонована конт-рактна система в галузі. Те, що планується запровадити, створюватиме неабиякі незручності для працівників, враховуючи недосконалість нашої законодавчої бази. Так, наприклад, контрактної форми для всіх, без винятку, працівників немає ніде у світі”.
Активна участь практично всіх запрошених до розмови виявила характерні особливості поглядів і позицій різних сторін. Зрештою, акцентована тема засідання вийшла далеко за її межі.
Микола Лисенко, голова обласної профспілки працівників культури: “Пропоноване реформою — геноцид культури. Наша позиція: замість контракту має бути трудовий договір. Є й питання щодо державних субвенцій для нашої галузі — як в освіті та охороні здоров’я”.
Сергій Щербанюк, голова профспілкової організації міського Будинку культури: “Для рядових працівників контракт є негативом. Це засіб боротьби з пенсіонерами. Вади має і нинішня конкурсна система: упереджене ставлення заради прийняття на роботу родичів чи друзів”.
Костянтин Костенко, директор кінотеатру ім. Т.Шевченка: “Якщо футболісти грають за контрактом, то чому за ним не можуть працювати в нашій галузі? До речі, контракт і є трудовим договором — індивідуальним, він теж передбачає умови роботи й вимоги. Інша річ, що я ніколи не звільню досвідченого спеціаліста, нехай пенсіонера, заради молодого неука”.
Раїса Бортнічук, голова профспілки театру ім. М.Старицького: “Якби ця система була запроваджена рік тому, театру в нас уже б не було — з тодішнім керівництвом. Навіть за часів СРСР у культурі не придумали реформи, щоб знищити Табакова, Єфремова, Волчек, Товстоногова. Примхам директорів має протистояти контракт, але позбавлений можливостей для зрівнялівки”.
Світлана Прокопенко, провідний спеціаліст управління культури і туризму міської ради: “Контрактна система — нормальна річ, у місті вона діє вже багато років і довела свої переваги”.
Артем Ромасюков, директор музичної школи №1 ім. М.Мозгового: “Якщо в контрактній системі не буде врахована соціальна складова, хто з молоді поїде працювати в село? Таке враження, що вітчизняну культуру держава нищить два десятки років і хоче добити її нині руками громад”.
Галина Мельник, заступник міського голови: “Якщо керівник закладу буде працювати за контрактом, а його підлеглі — на постійній основі, це буде нонсенс. Кожен працівник має чітко знати свої права й обов’язки, а вимоги контракту повинні стимулювати до постійного професійного росту. Контракт — рух уперед”.
У виступах учасників йшлося також про необхідність практичного узгодження всіх реформ, які нині відбуваються в Україні. Як, наприклад, в умовах територіально-адміністративних змін забезпечити рівні можливості для галузі культури у новоутворених громадах, якщо в одній чисельність населення сягає 50 тисяч, а в іншій — лише 5-6 тисяч? Як вирішувати у таких випадках кадрову проблему? У багатьох мистецьких закладах нині досить комфортно почуваються люди, які вже втратили професійну придатність, хоча мають високі звання і відповідні зарплати, а талановита молодь позбавлена можливості там працювати. Вітчизняні виші масово готують так званих менеджерів замість фахових управлінців, організаторів сучасних форм роботи, зокрема й у галузі культури. Для успішних керівників закладів не повинно бути обмежень у термінах продовження контракту, штучні заміни лише “за демократичним принципом” негативно відбуваються на подальшій діяльності цих закладів.
Ось так обмежена нібито тема розмови щодо контрактної системи окреслила й інші проблеми вітчизняної культури. Як висловилась начальник відділення Національної служби посередництва і примирення в області Тетяна Бабич: “Нинішня зустріч є прикладом соціального діалогу. Реформа галузі культури — річ неминуча, головне — зберегти і розвинути її діючу мережу. Отож маємо спільно досягти розумного рішення, щоб уникнути соціальних конфліктів”.
За словами Тетяни Лукіної, наслідками нинішнього засідання “круглого столу” має стати узгодження позицій усіх сторін, зокрема юристів і практиків, керівників закладів та рядових працівників й донесення її до тих, хто має приймати остаточне рішення у Верховній Раді.
Володимир Разуваєв