Солодку винагороду за поетичні проби пера отримали 9 грудня в обласному літературному музеї хмельницькі поети-початківці. Вечір молодої поезії “Рветься душа у небо” (назва — цитата подільської поетки Олени Юзькової) організували, щоб запалити нові імена на літературній ниві краю. На зустріч завітали директор літературного музею, голова обласної організації Національної спілки письменників України Василь Горбатюк, член НСПУ, поет Віталій Міхалевський.
Солодку винагороду за поетичні проби пера отримали 9 грудня в обласному літературному музеї хмельницькі поети-початківці. Вечір молодої поезії “Рветься душа у небо” (назва — цитата подільської поетки Олени Юзькової) організували, щоб запалити нові імена на літературній ниві краю. На зустріч завітали директор літературного музею, голова обласної організації Національної спілки письменників України Василь Горбатюк, член НСПУ, поет Віталій Міхалевський.
Чимало з молодих талантів — учасники літературного фестивалю “Слово єднає”, що відбувся у вересні до Дня нашого міста. Серед них — студентка Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії Анастасія Лукій. Дівчина прочитала кілька власних творів. В одному з них запитує: “Де ти, любове, між цими туманами?”. Саме про пошуки, перші вдачі та поразки у коханні більшість віршів хмельницьких поетів-початківців.
“Пишу здебільшого від самотності”, — зізнався вже відомий у поетичних колах молодий місцевий поет, у якого чимало заслуг на творчій ниві, Микола Палига. Крім своєї відчутно досвідченішої, ніж у решти, поезії, автор поділився планами щодо прози: збирається взяти участь у всеукраїнському літературному конкурсі.
Презентуючи власну творчість, Микола Палига та ще кілька учасників літературних посиденьок виявили спільну проблему. Чимало з них — двомовні (пишуть російською та українською), а через нинішні події в Україні “вже бояться презентувати вірші російською”.
Тут, напевно, треба їх заспокоїти, бо хіба краса російської мови повинна асоціюватися з агресією російських окупантів?
Цікавою була російськомовна поезія Микити Боднара, повна тривог, переживань.
Крім змісту, автори вражали й формою віршів. Звучали і верлібри, і візуальна поезія…
Одним із авторів нетрадиційних віршів з нецензурною лексикою є Євген Кліпов. Лайку використав, пишучи про життя в гуртожитку. Хлопець невдоволений тим, що дівчата-сусідки не хотіли йому варити борщ. Вразив Женя і протилежним — гарною лірикою.
Брутальну поезію презентував і Денис Мазур, у якій відкрився, що чекає на єдину, вірить — вона йому не зраджує.
Почули критику та похвали власних віршів Ганна Новак, Христина Федорович, Аліна Шулик, Ірина Кухар, Наталя Шаповалова та інші.
Дехто з авторів, дебютуючи, представлявся іменем без прізвища, залишаючи головними вірші. Здебільшого поезія молодих — сум за студентським життям, присвяти коханим, мрії…
За кожен літературний дебют у авторів цілили цукеркою (якщо вірші сподобалися). Цукерки розділилися майже порівну, перемогла — дружба. Головне — початківці почули слушні зауваження, поради, критику, попри яку ніхто не втратив охоти писати. Тож чекатимемо на їх довершені вірші у збірках, в міських, обласних, а якщо поталанить, то й всеукраїнських виданнях.
Ірина САЛІЙ