…Авжеж, я далека від думки, що можу професійно оцінити оперу, а відтак якісно написати критичну статтю-рецензію. Для такої справи замало досвіду у відповідній царині. Відтак можу скористатися критерієм, доступним кожному з глядачів, — цікаво/не цікаво. Слухати оперу Дж.Пуччіні “Tosca” у виконанні академічного симфонічного оркестру під керівництвом Тараса Мартиника, за участю низки знаних хмельницьких колективів і талановитих артистів обласної філармонії було цікаво! Так, жанр непростий для виконання і сприйняття. Так, прискіпливо придивляючись, помічаєш якісь дрібні нюанси, котрих не мало би бути. Але то попервах. Далі дійство захоплює, перемикає увагу з отих деталей на головне. А головне — усвідомлення майже класичного українського: “Не святі горшки ліплять”. Можуть і хмельницькі таланти. А вони таки таланти, попри нашу, також майже класичну схильність визнавати будь-кого чужого мало не генієм у своїй царині, при цьому вперто ігноруючи людей, які живуть і трудяться поруч. А талант їхній, попри отаку близькість, не меншає і не блякне! Так-от наші вміють, можуть і головне — хочуть дивувати глядачів високою майстерністю й оперним дійством, невідомим дотепер для хмельницьких поціновувачів театрального і вокально-музичного мистецтва.
…Авжеж, я далека від думки, що можу професійно оцінити оперу, а відтак якісно написати критичну статтю-рецензію. Для такої справи замало досвіду у відповідній царині. Відтак можу скористатися критерієм, доступним кожному з глядачів, — цікаво/не цікаво. Слухати оперу Дж.Пуччіні “Tosca” у виконанні академічного симфонічного оркестру під керівництвом Тараса Мартиника, за участю низки знаних хмельницьких колективів і талановитих артистів обласної філармонії було цікаво! Так, жанр непростий для виконання і сприйняття. Так, прискіпливо придивляючись, помічаєш якісь дрібні нюанси, котрих не мало би бути. Але то попервах. Далі дійство захоплює, перемикає увагу з отих деталей на головне. А головне — усвідомлення майже класичного українського: “Не святі горшки ліплять”. Можуть і хмельницькі таланти. А вони таки таланти, попри нашу, також майже класичну схильність визнавати будь-кого чужого мало не генієм у своїй царині, при цьому вперто ігноруючи людей, які живуть і трудяться поруч. А талант їхній, попри отаку близькість, не меншає і не блякне! Так-от наші вміють, можуть і головне — хочуть дивувати глядачів високою майстерністю й оперним дійством, невідомим дотепер для хмельницьких поціновувачів театрального і вокально-музичного мистецтва.
Як показала практика, глядачі мають потребу розвиватися і вдосконалювати свій естетичний смак. Прем’єра опери зібрала аншлаг у філармонії, навіть не вдалося вмістити всіх охочих. А наступного дня вже спрацювало звичайне сарафанне радіо, коли одні ділилися почутим, а інші прагнули скласти особисте враження про подію. Відтак, на прохання глядачів, у філармонії влаштували повторний показ опери.
Професійне, злагоджене звучання оркестру… На сцені у відповідних творчих амплуа — зразковий дитячий хор “Подільські солов’ї” під орудою Наталі Бухти, академічний муніципальний камерний хор під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Ігоря Цмура. І солісти: Олена Лютаревич — Флорія Тоска, Сергій Гонтовий — Маріо Кавадароссі, Степан Дробіт — Скапріа, Андрій Кримінський — Анджелотті, Войцех Елбановський — Резничий, Олег Лановий — Сполетта, Руслан Фандуль — Шароне, Тюремник. Мова опери — італійська. І хоча кожному з нас відома істина про те, що мистецтво є оригінальною мовою, зрозумілою всім та кожному, все ж задля зручності глядачів на задник сцени вивели українські субтитри, що значно полегшило розуміння ходу дії. 
Переповідати зміст опери не буду. Це класичний, репертуарний твір і довідатися про історію його створення та сюжет можна з відкритих джерел. На світових театральних сценах її ставлять з 1900 року. Я ж, користуючись здебільшого власними суб’єктивними відчуттями, хочу зазначити, що оті майже три години, прожиті в декораціях музики, голосів, акторської гри, асоціюються з… дорогим парфумом: густим, багатошаровим, тягучим, що має перші прозорі ноти, серце аромату і довгий шлейф у вигляді тривалих, овацій заповненої зали філармонії. Можна лише порадіти, що в нас не бояться творчих експериментів і… чекатимемо березня. Адже саме на початок весни у філармонії планують постановку вже наступної опери.
Оксана Радушинська
На фото: артисти опери; Степан Дробіт з авторкою матеріалу
Фото Петра Радушинського