Якщо зазвичай в обласному літературному музеї експонують друковане слово, то у вівторок у літературній світлиці запахло глиною. Експозицію власних виробів з природних матеріалів презентував подільський гончар Микола Величко. До представленої колекції “Поезія гончарної справи” потрапила лише невелика частина робіт майстра.
Якщо зазвичай в обласному літературному музеї експонують друковане слово, то у вівторок у літературній світлиці запахло глиною. Експозицію власних виробів з природних матеріалів презентував подільський гончар Микола Величко. До представленої колекції “Поезія гончарної справи” потрапила лише невелика частина робіт майстра.
Те, що його витвори демонструють у літературному музеї — не випадковість, бо у літературних колах знають Миколу Величка як члена Національної спілки письменників. Директор музею Василь Горбатюк зазначив, що пан Микола — людина широкої душі, йому вистачає фантазії, наснаги на створення поетичних збірок, гончарство і навіть фотосправу. Поезія його слова схожа до поезії гончарства — створює роботи легко, цікаво. Кажуть, глиняні вироби автора дзвенять, як скляні, у них особлива мелодія.
У гончарстві Микола Величко використовує фляндрівку — древню техніку розпису виробу. Нею прикрашає глиняні миски. Є у колекції майстра й сулії — пляшки, які в давнину використовували, наприклад, для вина.
Відроджує майстер і смотрицьку тарілку, якій характерна оздоба птахами. “Колись Хмельниччина славилася смотрицькою тарілкою та адамівською керамікою. Раніше у селі Смотрич гончарі були чи не у кожній хаті. Тому нині важливо продовжити їх унікальну гончарську традицію”, — переконаний майстер. 
Дає друге дихання Микола Величко й гончарству різних епох, зокрема XIV, ХVIII століть, робить його доступним для вжитку в сучасному побуті. За його роботами можна вивчати подільське, українське, навіть світове гончарство. Розповідає, що деякі техніки примандрували до нас з європейських країн, ставши в Україні популярнішими, ніж удома.
Історичну цінність гончарства Миколи Величка оцінили у державному історико-культурному заповіднику “Межибіж”. Нині у тамтешніх музейних фондах зберігається чимало його робіт. “Заслуга Миколи Величка в тому, що повернув гончарство до Меджибожа, відродив тамтешню древню традицію, зокрема відновив недовершені роботи останнього з меджибізьких гончарів”, — зазначив науковий співробітник заповідника Ігор Западенко.
Гончарні вироби Миколи Величка знають і за межами України, творить їх переважно у Старокостянтинівському замку Острозьких. Хмельничани можуть придбати їх у міських крамницях, торгових сувенірних лавках у підземному переході.
Усім, хто завітав на відкриття експозиції у літературному музеї, Микола Величко продемонстрував процес створення виробу на гончарному крузі (на фото).
З відкриттям “Поезії гончарної справи” привітали автора колеги — поети, музейники, фотографи та шанувальники.
Ірина САЛІЙ
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО