До 90-річчя від дня народження митця
Опанас Заливаха з тих митців, які виявили себе не одразу, а шляхом впертих шукань та сумнівів. Сталося так, що творчість художника тривалий час не була відома широкому загалу української громадськості. Набагато відомішим було його ім’я в зв’язку з репресіями серпня 1965 року. Зусиллям волі, підкоривши своїм задумам уяву і мислення, й душею, обплутаною колючим дротом людського приниження, він творив своє мистецтво далеко за межами України.
До 90-річчя від дня народження митця
Опанас Заливаха з тих митців, які виявили себе не одразу, а шляхом впертих шукань та сумнівів. Сталося так, що творчість художника тривалий час не була відома широкому загалу української громадськості. Набагато відомішим було його ім’я в зв’язку з репресіями серпня 1965 року. Зусиллям волі, підкоривши своїм задумам уяву і мислення, й душею, обплутаною колючим дротом людського приниження, він творив своє мистецтво далеко за межами України.
Народився Опанас Іванович у селянській родині 26 листопада 1925 року на Слобожанщині. В дитинстві пережив страхіття Голодомору та масових депортацій. Нелегко складався і творчий шлях художника. Фахову освіту він здобув в Іркутському художньому училищі та Ленінградському інституті образотворчого мистецтва ім. І.Рєпіна, який закінчив у 1960 році. Мандрував Далеким Сходом, Росією, Мордовією… Аж поки не осів у галицькому краї. Боявся, що довгі роки, прожиті поза межами України, назавжди зітруть у пам’яті навіть згадку про неї. Та надто сильні, надто глибокі спогади про рідну землю вирували в його душі, а підсвідома національна стихія після пробудження має особливу силу. В цей час його палітра насичена життям, в ній переважає колір дозрівання і родючості — вохристий — улюблений колір митця, колір наливання поля енергією сонця.
Мистецький дух Заливахи поєднує в собі багато граней: поряд із ліричністю, романтикою й нахилами до філософських роздумів криється щось могутнє, героїчне. Звідси й потяг до історичної тематики, великих монументальних форм. Так з’явився задум про Тараса Шевченка, який би асоціювався із вічно живим національно-революційним духом України. Образ Великого Кобзаря в мозаїці зазвучав сильно, переконливо, а го-ловне — актуально. Партійні чиновники від мистецтва вирішили, що цей твір не відповідає принципам соцреалізму. Спочатку митця виключили зі Спілки художників, а через рік ув’язнили: п’ять років мордовських таборів суворого режиму (1966-1970). Звичайно, це зіграло величезну роль у формуванні нового світобачення митця, він мужньо пережив важкі випробування, а пізніше виплеснув на свої полотна страшний образ ГУЛАГу. Так, у картині “Доведені” (з музейної збірки) обігрується табірний паркан, за яким полишені долею на вимирання мешканці цього пекла. Як і в інших творах цієї тематики, панують сіро-землистий, брунатно-цегельний колорити. Приємно констатувати, що живописні твори “Доведені”, “Надія”, “Під Крутами” цього знаменитого автора є власністю Хмельницького обласного художнього музею.
Звичайно ж, художник звертається у творчості й до інших тем. За твори 1990-х років, присвячені Україні та її героям, Опанас Заливаха був удостоєний державної премії України ім. Т.Шевченка 1995 року. Попри високі відзнаки, митець залишався скромним, доброзичливим, справжнім патріотом, який мав чітку громадянську позицію, твердість духу і характеру.
Опанас Заливаха відійшов у вічність 2007 року, залишивши великий мистецький доробок, який буде актуальним ще довгі роки.
О.Алєксєєва, завідувачка просвітницьким відділом
обласного художнього музею