Тема людей з особливими потребами — нова для сучасної української літератури, проте затребувана й актуальна. Її порушують у творах Люко Дашвар “Гоцик”, Степан Процюк “Руйнування ляльки”, а також режисер Мирослав Слабошпицький у фільмі “Плем’я”, відзначеному престижними національною і міжнародними преміями. Ця тема присутня і в творах молодих авторів, зокрема в романі Дарини Гладун “І глухота впаде…”, нагородженому “Спеціальною відзнакою Відкритого міжнародного університету розвитку людини “України” у рамках конкурсу “Коронація слова-2015”.
Тема людей з особливими потребами — нова для сучасної української літератури, проте затребувана й актуальна. Її порушують у творах Люко Дашвар “Гоцик”, Степан Процюк “Руйнування ляльки”, а також режисер Мирослав Слабошпицький у фільмі “Плем’я”, відзначеному престижними національною і міжнародними преміями. Ця тема присутня і в творах молодих авторів, зокрема в романі Дарини Гладун “І глухота впаде…”, нагородженому “Спеціальною відзнакою Відкритого міжнародного університету розвитку людини “України” у рамках конкурсу “Коронація слова-2015”.
Саме в університеті “Україна” у Києві презентували повість Оксани Радушинської “Метелики в крижаних панцирах”, головна героїня котрої, як і сама авторка, послуговується інвалідним візком. Книга вийшла цьогоріч у видавництві “Старого Лева”, була презентована на Форумі видавців у Львові. А київська презентація не випадково відбулася в стінах єдиного в країні вищого навчального закладу, де створені всі умови для безбар’єрного доступу людей з особливими потребами до навчальних корпусів, аудиторій і відповідно до вищої освіти. До того ж Оксана — студентка магістеріуму університету “Україна”. Отож не з чужих слів знає і про особливі потреби візочників в Україні, і про персоніфіковане ставлення до кожного з особливих студентів у виші, та й загалом обізнана з темою і на фізичному, і на емоційному рівнях, так би мовити, зсередини.
“І саме отакий погляд із середини обдарованої і досвідченої письменниці викликає довіру, змушує замислитись і переглянути багато стереотипів.
Однією з важливих рис книги є те, що вона адресована читачам підліткового віку. Адже саме в юнацькі роки формується система цінностей людини. Отож головне — вчасно і чесно сказати про це дитині”, — зазначила модератор зустрічі Ніна Головченко.
Загалом, як і годиться під час презентацій, авторка розповіла про процес написання книги, зачитала уривок з повісті, відповіла на запитання присутніх. Директор інституту філології і масових комунікацій Наталя Барна відзначила Оксану грамотою президента університету Петра Таланчука, вручила подяки батькам авторки за багаторічну підтримку доньки і створення можливостей для розвитку та реалізації її здібностей. Щирі слова про Оксану прозвучали від подруги — співзасновниці порталу “Жінка-УКРАЇНКА” Тетяни Череп-Пероганич. А випускниця університету Світлана Патра, котра послуговується інвалідним візком, охарактеризувала твір і зізналася, що в певних моментах впізнала в головній героїні себе.
Були й автографи, і спільне фотографування, і квіти, й усмішки. “Попри таку складну тему потрібно просто говорити, — розмірковує подільська авторка, котру читає Україна. — Говорити звичайними словами про звичайні речі”. Надто, коли намагання сучасних українських письменників поглибити морально-етичні і психологічні аспекти проблем адаптації і реабілітації у суспільстві людей з інвалідністю є особливо актуальними ще й тому, що після подій на Майдані та в зоні АТО неповносправних людей більшає. Новітнє суспільство незалежної України має демонструвати цивілізовані підходи до вирішення таких складних питань. Робити крок до цього треба і через літературу.
Сергій Грищук
Фото Петра Радушинського