Про педагогічні та мистецькі домінанти Миколи Кульбовського з нагоди його 80-річчя
Про педагогічні та мистецькі домінанти Миколи Кульбовського з нагоди його 80-річчя
Чи за велінням долі, чи з інших причин Микола Кульбовський як хормейстер не став таким відомим громадськості, як, наприклад, його талановиті студенти-хористи Хмельницького музичного училища імені Владислава Заремби. Деякі з них стали згодом видатними оперними співаками, як-от Михайло Дідик, соліст Стокгольмської королівської опери, Московського великого театру, Нью-Йоркської Метрополітен-опера, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, народний артист України, Ірина Даць, солістка Київської національної опери, народна артистка України, Валентина Степова (Стельмах), багаторічна солістка Київської національної опери, народна артистка України, естрадний співак, народний артист України Олександр Пономарьов, композитор, лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка, заслужений діяч мистецтв України, професор Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенка Віктор Камінський. Але Микола Кульбовський гордий тим, що відкрив їхні таланти ще студентами музучилища. До речі, про вихованців він неодноразово писав у своїх книгах “З подільського кореня” та “Музичне гроно”.
Все ж на долю хормейстера Миколи Кульбовського випадали “бенкети хорового співу”, коли керував училищним хором. Під його орудою могутньо, семидесятиголосо прозвучала “Патетична ораторія” Г.Свиридова під час республіканського огляду-конкурсу творчих колективів музичних училищ України у 1982 році.
Крім того, Микола Михайлович 15 років керував чоловічою хоровою капелою Хмельницького заводу ковальсько-пресового устаткування, яка здобула звання лауреата Всесоюзного фестивалю у далекому 1972-ому. Паралельно керував хором на курсах підготовки керівників самодіяльних колективів, з яким об’їздив чи не всі районні центри Хмельниччини, пропагуючи хоровий спів.
А ще довелось керувати студентським хором політехнічного коледжу та учнівським хором Хмельницької ЗОШ №1, з якими виступав на багатьох мистецьких конкурсах.
Загалом музично-педагогічна діяльність Миколи Михайловича розпочалася ще на першому курсі навчання у Львівській державній консерваторії (нині академія). Перші кроки викладача баяна він долав у Львівському педагогічному училищі, був керівником учнівського ансамблю баяністів музичної студії при Львівському Будинку вчителя, з яким неодноразово брав участь у міських оглядах-олімпіадах. А на четвертому курсі консерваторії перейшов на роботу в Львівське училище культури.
Протягом 45 років роботи у Хмельницькому музичному училищі імені В.Заремби Микола Кульбовський як викладач хорового диригування дав путівку в мистецьке життя 60 учням свого спецкласу, які успішно трудяться на музичних теренах України.
Протягом 55-річного педагогічного шляху Миколі Михайловичу довелося працювати і на адміністративних посадах: заступником директора музичного училища з навчальної роботи, згодом — заступником директора з практики. Останніми роками працював завідувачем практики, зокрема займався роботою дитячої музичної школи-студії при училищі, яка є базою педагогічної практики студентів.
За 26 років керівництва школою-студією виплекав 250 випускників. З них 110 стали студентами училища, а після його закінчення багато з них продовжили навчання в музичних академіях, консерваторіях, інститутах.
Серед творчих захоплень Миколи Кульбовського і різьблення лісових скульптур, яких у нього набралося понад 150. Кращі з них експонувалися на багатьох персональних вернісажах у бібліотеках і музеях Хмельницького. Кілька робіт побували на всеукраїнських і регіональних колективних виставках творів народних умільців. Окрім лісової скульптури, Микола Кульбовський вирізьбив два горельєфи Тараса Шевченка, скульптурне погруддя свого вчителя у Львівській консерваторії, професора Станіслава Людкевича, батька у його кузні та матір.
Одним із покликань Миколи Михайловича є журналістика, якою захопився ще в роки служби в армії, коли дописував у дивізійну та окружну газети, всесоюзний журнал “Советский воин”, розповідаючи про будні товаришів по службі. Усього надрукував понад 650 статей-розвідок про митців Хмельниччини, які увійшли у вісім книг “З подільського кореня” (1999-2015), хоча першу книгу з цієї серії видав уже в пенсійному віці.
У 2014 році, на замовлення адміністрації Хмельницького музичного училища з нагоди 55-річного ювілею навчального закладу, Микола Кульбовський вибрав зі свого публіцистичного восьмикнижжя статті про випускників і педагогів училища, яких він “відкривав” у своїх публікаціях, видавши книгу “Музичне гроно”.
Окремою й визначальною темою публіцистики Миколи Кульбовського є його “Подільська Шевченкіана”. В першій книзі подані короткі анотації про життя і творчість лауреатів обласної мистецької премії імені Т.Шевченка, у другій — напрацювання й здобутки подільських краєзнавців, шевченкознавців та митців, пов’язані з іменем Великого Кобзаря і його перебуванням на Поділлі. Окрім того, автор уже понад 15 років досліджує невідомі багатьом грані таланту Шевченка і щорічно друкує у нашій газеті свої одкровення, які умістив у шосту книгу “З подільського кореня” під назвою “Моя Шевченкіана”.
За 2012-2015 роки опублікував ще 15 статей про життя і творчий подвиг нашого духовного Пророка, які побачили світ у восьмій книзі “З подільського кореня”.
Поряд з журналістською займався редакторською, упорядницькою та рецензійною діяльністю. У співавторстві з Володимиром Дмитриком і Євгеном Семенюком видав довідник “Хмельницький в іменах: митці”. Був упорядником та редактором книги “Володимир Лесь”, написав передмови до книг 11 поетів Хмельниччини.
Письменницьку діяльність Микола Кульбовський розпочав повістю “Тополина віхола”, яка була вперше надрукована в газеті “Проскурів”, а згодом передрукована в “Антології сучасної новелістики і лірики”. Ця повість також увійшла в першу збірку повістей, оповідань, новел, есе “Зерна”. До речі, есеїстику Микола Кульбовський не полишав і в наступні роки. А через п’ять років видав збірку есе під назвою “Придибенції”. На замовлення внука Іллі описав історію родоводу Кульбовських під назвою “Долаючи простір і час”.
Гордістю автора є його історичний роман “Веремія”, присвячений 90-річчю Української революції та національно-визвольним змаганням Української Повстанської Армії УНР з російськими окупантами.
Останніми роками твори малої прози (новели) стали головним творчим спрямуванням письменника Кульбовського. Після першої збірки виходять нові опуси: “Фатум”, “Колесо долі”, “Жереб долі”, “Інвазії”, “Паліативи”. Це загалом понад 300 новел, 34 з яких друкувалися в різних видавництвах України і навіть у нью-йоркському журналі “Рідна школа”.
Микола Кульбовський не полишав своєю увагою і малюків: пише для них одноактну радіовиставу “Пустили Дуньку в Європу”, книгу-розмальовку “Тарасикові пригоди”, яка була перевидана в Тернополі з кольоровими ілюстраціями заслуженого художника України Михайла Андрійчука. На замовлення головного режисера обласного лялькового театру Сергія Брижаня написав одноактівку “Воронець”. Свої спостереження за міськими дітьми, які виросли на асфальті і неадекватно поводяться у селі, автор виклав у книзі “Тончик”. На замовлення Хмельницької обласної дитячої бібліотеки написав збірку оповідок “Цікавинки для малечі”.
Пробував своє перо і в драматургії: драму “Квітка і ніж” вмістив у п’яту книгу “З подільського кореня”, а окремою книгою видав драму про перебування Михайла Старицького на Поділлі “Гетьманець”.
Прозаїк Микола Кульбовський вважає себе “поетом села”. Його долею і людьми він переймався з дитинства. Тому краєзнавчі, фольклористичні теми завжди у центрі уваги автора. Вони реалізувались в історичній оповіді “Перлина Поділля” про Баламутівку, що на Ярмолинеччині, і її людей, в збірках народних прислів’їв, приказок, примовок, притч “Подільські мудринки”, “Подільські мудринки-2”, “Голоси Полісся”…
Справою життя Миколи Кульбовського ще зі шкільних років є конспектування в записничках мудрих афоризмів видатних особистостей світу, які допомагали йому по життю. Так з’явилася збірка “Максими”.
40 книг, виданих Миколою Кульбовським за 16 років, — це результат наполегливих пошуків, досліджень на ниві культурного, просвітницького і духовного життя подолян та його земляків-поліщуків.
Про творчість митця написано немало, хоч і чекає вона на нових дослідників. А хмельницькі бібліографи величають його “Культурологом Поділля”!
З роси і води вам, дорогий ювіляре, снаги і здоров’я на многії-многії літа!
Наталія Андрущенко
P.S. До поздоровлень ювіляра, які звучатимуть у найближчі дні, щиро приєднується й колектив редакції газети “Проскурів”, з якою Микола Михайлович творчо і плідно співпрацює вже понад 20 років.