Видатний педагог Василь Сухомлинський назвав свою книгу “Серце віддаю дітям”. Директор Хмельницького ліцею №17 Броніслава Бейдерман могла б упевнено сказати “Серце віддаю ліцею”.
Видатний педагог Василь Сухомлинський назвав свою книгу “Серце віддаю дітям”. Директор Хмельницького ліцею №17 Броніслава Бейдерман могла б упевнено сказати “Серце віддаю ліцею”.
Коли шість років тому вона стала директором, отримала міцний педагогічний колектив, розумних і талановитих учнів. Але ліцей як школа нового типу ні за оснащенням, ні зовнішнім виглядом не відрізнявся від інших шкіл міста. Майже за п’ятдесят років не було зроблено жодного капітального ремонту та й усе в ліцеї мало приблизно такий же вік.
Директор розуміла: якщо нічого не зробити, щоб виправити ситуацію, то можна відстати назавжди. І перше, що зробила: організувала педколективу екскурсію в інші школи області. Порівняння — це дієвий прийом. А це порівняння, на жаль, не було на користь ліцею. З екскурсії їхали пригнічені: невже у районних центрах можна зробити зразкові школи, а в обласному — ні?
Часу для того, щоб прийняти рішення, у директора майже не було. Здається, вона прийняла його того ж дня, повертаючись додому. І відтоді в єдиному пориві змінити все на краще закипіла робота директора, адміністрації школи, педагогів, батьків. Тож рік за роком ліцей змінює своє обличчя…
Сьогодні він незмінно тримає першість в області за результатами олімпіад з навчальних дисциплін, різноманітних міжнародних і все-українських інтелектуальних конкурсів, Малої академії наук. Найбільшою гордістю ліцею є результати ЗНО, бо входити в сотню найкращих ліцеїв та гімназій України — це почесно і відповідально. Недарма закладу присвоєно звання “Флагман освіти України”. Саме завдяки старанням цієї наполегливої жінки ліцей отримав статус експериментального закладу Національної академії педагогічних наук. Броніслава Володимирівна — заслужений працівник освіти України.
За шість років діяльності створено новий сучасний архів, медпункт, актову залу, кімнату відпочинку для вчителів, учительську, сучасні кімнати для гігієни. Ліцей отримує нагороди за найкращий благоустрій території від міської влади. Вхід у навчальний заклад став його візитною карткою. Вагомою у розбудові ліцею є допомога міської влади. Це утеплення їдальні, обладнання для неї, сучасний дах, три комп’ютерні класи, два кабінети фізики, асфальтове покриття біля входу до обох корпусів.
Не залишається байдужою директор і до нинішніх драматичних подій в Україні. За її ініціативи проведено спільну акцію з благодійним фондом “Берегиня”. Біля початкової школи ліцею на вулиці Героїв Майдану висаджена калинова алея пам’яті загиблим воїнам у зоні АТО. Проведені уроки мужності за участю бійців батальйону ім. Кульчицького Національної гвардії України. Збирали кошти та гуманітарну допомогу для постраждалих і поранених. У ліцеї був організований дитячий ярмарок з продажу іграшок. Виручені кошти відправлені на потреби армії.
Кипить, вирує життя в ліцеї, не зупиняється ні на мить. Хоча якби багатьох із нас запитали, чи хотіли б стати директором ліцею, більшість, напевно, відмовилась. Бо жити ліцеєм, жити в ліцеї 24 години на добу, як Броніслава Володимирівна, під силу не всім. Для цього потрібні здорова амбітність, енергія, настирливість, наполегливість, працездатність, креативне мислення…
“То який же він, ваш директор?” — часто запитують нас. Це тонкий психолог і досвідчений педагог. Її поява завжди супроводжується мудрою посмішкою. Вона вміє все: і вдало пожартувати, і підбадьорити, і зрозуміти. У кожній дитині бачить насамперед людину, а потім учня. Вимогливість до себе та інших допомагає їй бути господарем, здібним організатором, здатним повести за собою колектив, втілювати освітянський обов’язок — вчити й виховувати молоде покоління, заразом формуючи в нього активну громадянську позицію.
Чи легко нам працювати в такому навчальному закладі? Відповідь однозначна: дуже важко. Але ми йдемо за своїм директором, допомагаємо їй реалізовувати нові ідеї. І на цьому шляху не можна зупинятися, бо час нікого чекати не буде. Недарма девізом ліцею є вислів: “Ліцей не назва, а спосіб життя”.
С.Березовська, О.Сестрова, вчителі Хмельницького ліцею №17