Звичайно ж, основні святкові заходи до Дня міста Хмельницького випали на суботу та неділю, 26-27 вересня. За традицією, вони розпочалися велелюдним ярмарком на вулиці Прибузькій, де з самісінького ранку вирувала жвава торгівля продукцією місцевих сільськогосподарських підприємств, фермерів, переробних підприємств, приватників, любителів городини, садівників, бджолярів, рибників з усієї області. На ярмарку хмельничани могли придбати найвибагливіший набір цієї продукції. Не обійшлося тут, як зазвичай, без народного співу фольклорних колективів з районів. Тут же розмістилися й активісти кількох волонтерських фондів, які збирали благодійну допомогу на АТО.
Звичайно ж, основні святкові заходи до Дня міста Хмельницького випали на суботу та неділю, 26-27 вересня. За традицією, вони розпочалися велелюдним ярмарком на вулиці Прибузькій, де з самісінького ранку вирувала жвава торгівля продукцією місцевих сільськогосподарських підприємств, фермерів, переробних підприємств, приватників, любителів городини, садівників, бджолярів, рибників з усієї області. На ярмарку хмельничани могли придбати найвибагливіший набір цієї продукції. Не обійшлося тут, як зазвичай, без народного співу фольклорних колективів з районів. Тут же розмістилися й активісти кількох волонтерських фондів, які збирали благодійну допомогу на АТО.
У суботу в місті безкоштовно працював громадський транспорт — і комунальний, і приватний. Але подарунком для містян це однозначно назвати не можна. Бо відчувався дефіцит маршруток, тож від хмельничан можна було почути протягом дня справедливі закиди: мовляв, краще брали би гроші за проїзд, натомість справно перевозили пасажирів. Адже справді зранку та під кінець дня, коли пустився рясний дощ, пасажиропотік досягав на деяких напрямках критичної межі. 
А щодо погоди, то небеса, попри прогнози на суцільний дощ, явно над нашим містом змилостивилися. Тож основні заходи та дійства того дня пройшли без дощу, що лише додало їм масовості та урочистості.
Передувало цим заходам традиційне покладання вінків та квітів до підніжжя меморіальних дощок героїв Небесної сотні та героїв-подолян, загиблих у зоні АТО, до пам’ятників Богдану Хмельницькому, Тарасові Шевченку, Івану Франку, В’ячеславу Чорноволу, до Вічного вогню від керівництва міста й області, депутатського корпусу, представників громадськості.
А справжньою кульмінацією офіційних і неофіційних акцій до 584-річчя міста стало урочисте поминальне дійство біля міського меморіалу пам’яті жертв політичних репресій — Ангела Скорботи. Напередодні були, даруйте, сумніви, що на спільну молитву прийдуть усі перші особи єпархії УПЦ Московського патріархату на чолі з Митрополитом Хмельницьким і Старокостянтинівським Антонієм, бо у присутності глави Хмельницької та Кам’янець-Подільської єпархії УПЦ Київського патріархату владики Антонія були впевнені. На щастя, ми побачили обох шанованих ієрархів біля Ангела Скорботи разом з предстaвниками УГКЦ, РКЦ в Україні, ряду євангельських церков та міської єврейської общини. Усі вони, де разом, а де почергово, молилися за душі загиблих наших зе
мляків на фронті, за тих, хто нині воює на Донбасі, й просили в Бога миру на нашій землі. Чудовим супроводом цього релігійного дійства став спів Хмельницького муніципального камерного хору, урочистий речитатив його ведучої, заслуженої артистки України Лариси Курманової. Відрадно було бачити, як після покладання вінків та квітів тепло між собою спілкувалися священики різних конфесій. Мабуть, справді, ніщо так не зближує нас усіх, як спільне лихо, і дуже хотілося б побачити кроки назустріч на шляху взаємного єднання і порозуміння, насамперед між представниками православних конфесій.
А щодо єднання жителів міста у святкові дні, то з цим усе було гаразд, що з приємністю відзначали численні гості, зокрема члени делегацій з міст-побратимів Старобільська, литовського Шяуляя та польського Чеханова разом зі своїми земляками з Познані та Бидгоща, які гостювали у ці дні в Хмельницькому. 
Традиційно міська влада урочисто нагороджує кращих у різних галузях хмельничан — лауреатів міських премій імені Богдана Хмельницького і Михайла Орловського, переможців конкурсу на кращий благоустрій “Хмельницький — наш дім”, кращих за професією, а цього року, зважаючи на нинішню ситуацію, окремо відзначали ще й учасників АТО і волонтерів. Відбувалося дійство у театрі ім. М.Старицького. В урочистостях взяли участь та виступили з вітальним словом виконуючий обов’язки міського голови Костянтин Чернилевський, голова обласної державної адміністрації Михайло Загородний, перший заступник голови обласної ради Віктор Адамський, народний депутат України Сергій Мельник. Вони й провели урочисту церемонію нагородження.
Учасники зібрання вшанували пам’ять загиблих Героїв України хвилиною мовчання. Прозвучали Гімн України та Гімн Європейського Союзу.
Завершилось урочисте зібрання театралізованим дійством “Шляхами міста”.
У святковій програмі взяли участь колектив мажореток “Альфа” та муніципальний естрадно-духовий оркестр, які виконали урочисту фанфару “За Україну” та “Повстанський марш”.
У цей час культурно-розважальна масова програма Дня міста зосередилася у самому його центрі — на головній сцені біля кінотеатру ім. Т.Шевченка, де відбулись урочистості, заходи, організовані міським управлінням культури і туризму…
Одними з найгучніших та нових для хмельничан забав стали “Шоколадно-кавовий вікенд у Хмельницькому” та акція “Кам’янецька турка в гостях у хмельничан”. Захід, організований за 
підтримки спонсорів — кав’ярень “Туркава”, “Львівські пляцки”, “Львівська майстерня шоколаду”, “Vigotti”, “Філіжанка” і ТОВ “Віденська кава”, розважив рухливими конкурсами та вікторинами на знання про каву. Тут можна було дізнатися, що першими гурманами, які спробували кавові зерна, стали кози, а цукор до кавового напою вперше додав французький король. На переможців цікавих змагань чекали подарунки від спонсорів свята. А всі охочі могли пригоститися кавою з величезної турки об’ємом 100 літрів. Колоритні мужчини у національних костюмах турків розливали гарячий ароматний напій, приготовлений із зерен “Віденської кави”.
Смакуючи солодким, глядачі мали можливість насолодитися й візуальним: на сцені тривав гала-концерт п’ятого танцювального фестивалю народної хореографії імені Володимира Глушенкова. Свої танцювальні вміння демонстрували танцювальні колективи Житомирської, Одеської, Вінницької, Івано-Франківської, Тернопільської та Хмельницької областей.
Як зазначила заступник начальника міського управління культури Світлана Шевченко, мета фестивалю — підтримка народного мистецтва, заклик берегти, примножувати культуру.
Після нагородження переможців конкурсу, вручення дипломів учасників глядачі побачили найрізноманітніші танці наших предків.
Т
і, кого не вельми вабила святкова сцена або щоб відпочити від шумних виступів, блукали на ярмарку народних майстрів.
Наступною сторінкою святкової програми став виступ академічного симфонічного оркестру “Музичний дарунок місту над Бугом” та солістів філармонії Степана Дробіта, Фатіми Чергіндзії, Олени Леонової. З неба подеколи накрапав теплий дощ, зі сцени у темряву лилася класична музика й оперні партії солістів, а хмельничани зачаровано слухали високе мистецтво, котре так близько спустилося до народу. Адже, чого правду таїти, не всі з городян — часті гості у філармонії, а таке зближення стало доволі корисним: пересічні хмельничани тепло сприймали виконавців, що їм, безсумнівно, було приємно. Цікавою крапкою стала заключна партія оркестру, під час якої вересневого вечора линула справжня літня злива — з блискавками-громами й теплими рясними водяними потоками. Хто міг — ховався під парасолями, але розходитися не поспішали. Тримала музика класична й передчуття рок-композицій — концерт гурту “Мотор’рола”. Ось так, поєднавши глядачів різною музикою, різні музиканти сповна наситили святковий вечір. “Мотор’рола” запалила публіку драйвовими композиціями — відомими давно й новими. Гарно сприймали 
хмельничани своїх рок-музикантів — також хмельничан, яких часто можна зустріти просто на вулиці. Навіщо, як кажуть у рекламі, платити більше і комусь чужому, якщо маємо у власному місті відомий на всю Україну колектив?! До честі організаторів, саме так вони і вчинили, чим порадували глядачів і дали можливість пишатися своїм містом, своїми земляками…
Затьмарювала гарне враження від першого святкового дня лише спроба дістатися додому безкоштовним транспортом. Тролейбуси приблизно о десятій уже не курсували, як і маршрутки, певно, через невигідність безгрошової роботи. Тож численні хмельничани на транспортних зупинках змушені були або викликати таксі, що також виявилося непросто, зважаючи на ажіотаж, або діставатися пішки, дорогою милуючись рідним містом…
Неділя для Хмельницького розпочалася святковими передзвонами в храмах, священики відслужили молебень за Хмельницький, за Україну.
Трад
иційно молодят, які поєднали долі, серця й руки святкового для Хмельницького дня, вітають представники міської влади. Так і цього року виконуючий обов’язки міського голови Костянтин Чернилевський завітав у РАЦС з подарунками, квітами й гарними побажаннями щасливого сімейного життя.
А біля “Дитячого світу” шкільна малеча й юнь демонструвала і готові вироби, і власне процес їх створення під час виставки-ярмарку “Учнівська творча майстерня запрошує…”. За словами заступника начальника управління освіти Тетяни Дупляк, усі експонати виставки зроблені власноруч педагогами і школярами. Експозиція носила й волонтерський характер: виручені кошти від продажу речей, зроблених дитячими руками, спрямовані на допомогу бійцям АТО.
Т
ривало свято і біля кінотеатру ім. Т.Шевченка, де недільного дня глядачів радували колектив мажореток “Альфа” й ансамбль бального танцю “Альборадо”.
Поціновувачів театрально-вокального мономистецтва запросив у гості на завершення святкових заходів директор монотеатру “Кут” Володимир Смотритель, де потішив їх вишуканими композиціями у власному виконанні.
Цьогорічний День міста запам’я-тається трохи затьмареним дощем, який проте дав нам надію, що наступного року будемо з хлібом. Адже падав дощ у час, коли хлібороби сіють озимину зі сподіваннями на гарний урожай. Надіймося і ми на добро! Бо саме надія нас рятує і тримає на плаву!
Наш кор.
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО