Хмельницький небезпідставно вважається одним із найуспішніших міст України. Про це, зрештою, переконливо свідчать не лише загальнонаціональні рейтинги якості життя, в яких наш обласний центр неодноразово називався серед перших, а й, скажімо, недавнє визнання комітетом з соціальних питань, охорони здоров’я і сталого розвитку Ради Європи, коли на весняній сесії ПАРЄ нас нагородили дуже почесною відзнакою “Європейський диплом”. Зрозуміло, що подібне визнання — це результат праці тих, хто закладав підвалини стабільності Хмельницького задовго до незалежності, й особливо в перше її десятиріччя, допомагаючи обласному центру перебороти неймовірні економічні труднощі 1990-х років, хто крок за кроком нарощував потенціал міста на початку 2000-х і працює над зміцненням його соціально-економічного ресурсу сьогодні. Цей спільний досвід і є запорукою того, що ми знаходитимемо адекватні відповіді на виклики, які ставить непросте сьогодення. На цій думці окремо наголосив на початку нашої розмови напередодні Дня міста виконуючий обов’язки міського голови Костянтин Чернилевський.
Хмельницький небезпідставно вважається одним із найуспішніших міст України. Про це, зрештою, переконливо свідчать не лише загальнонаціональні рейтинги якості життя, в яких наш обласний центр неодноразово називався серед перших, а й, скажімо, недавнє визнання комітетом з соціальних питань, охорони здоров’я і сталого розвитку Ради Європи, коли на весняній сесії ПАРЄ нас нагородили дуже почесною відзнакою “Європейський диплом”. Зрозуміло, що подібне визнання — це результат праці тих, хто закладав підвалини стабільності Хмельницького задовго до незалежності, й особливо в перше її десятиріччя, допомагаючи обласному центру перебороти неймовірні економічні труднощі 1990-х років, хто крок за кроком нарощував потенціал міста на початку 2000-х і працює над зміцненням його соціально-економічного ресурсу сьогодні. Цей спільний досвід і є запорукою того, що ми знаходитимемо адекватні відповіді на виклики, які ставить непросте сьогодення. На цій думці окремо наголосив на початку нашої розмови напередодні Дня міста виконуючий обов’язки міського голови Костянтин Чернилевський.
— Принагідно повертаюся до особистих вражень від церемонії у Страсбурзі, коли на сесії ПАРЄ нам вручали “Європейський диплом”, і мимоволі думаю, скільки ще треба зробити, аби вийти на європейські стандарти якості життя. Тож вважаю, що зі мною погодяться всі, хто живе турботами про розвиток міста, що наші завтрашні перспективи залежать від нових реальних справ, які здійснювати у нинішніх умовах дуже непросто з огляду на суспільно-політичну ситуацію в країні, — продовжив він. — Заразом розумієш, що альтернативи цьому шляху немає. І найперше, владі слід кардинально змінювати підходи до власної роботи, не шукаючи крайніх у нинішніх проблемах. Словом, слід більше покладатися на власні сили й можливості, які, на моє глибоке переконання, наша територіальна громада має і постійно демонструє. І тут дуже важливі той цінний досвід, напрацювання, які в усіх сферах власної життєдіяльності вже має місто. Кажу насамперед про вирішення багатьох соціально-економічних питань та проблем, чого немає у багатьох наших сусідів.
Про це днями говорив з ветеранським активом міста і був приємно вражений, що знайшов серед них немало однодумців. Знаєте, приємно відчувати, що серед людей старших за віком, яким не солодко нині живеться, є більше усвідомлення проблем сьогодення та шляхів їх вирішення, аніж у деяких успішних підприємців, які нехтують інтересами міста, відстоюючи тільки власний бізнесовий інтерес.
— Чи можна так сказати про підбурювачів громадського спокою з числа наших приватних перевізників, які днями почали розхитувати ситуацію в місті, коли виконком повернувся до старих тарифів на проїзд у громадському транспорті, діючи на цілком законних підставах та запропонувавши їм подати необхідне обґрунтування для збереження тимчасово підвищених тарифів?
— На жаль, це лише один із таких показових фактів, коли не всі в місті хочуть жити по закону, керуючись устояними моральними принципами, забувши Євангельську заповідь “Не вкради”, у даному випадку у жителів власного міста. Подібне, на жаль, можна ілюструвати не лише на цьому прикладі. Мені вже неодноразово доводилось наголошувати, що прояви подібної моральної корозії проникли практично в усі сфери нашого життя. Й іншого шляху, ніж винесення таких фактів на суд громадськості, поки що не бачу.
Хочу повторитися і в тому, що особисто великі надії покладаю на здорові сили, які творять у місті нові громадські об’єднання не лише для того, щоб контролювати владу, конкретні галузі міського господарства, а й генерують власні ідеї. Чим можу, допомагаю та націлюю на це міські владні структури на підтримку громадських організацій, які творять реальне громадянське суспільство, зокрема, на співпрацю з волонтерським рухом, активісти якого не можуть не захоплювати своїм подвижництвом. До прикладу, ближче познайомився з напрацюваннями об’єднання “Громадська палата Хмельницької області”, яке вже реалізовує власну програму зі створення так званої картки хмельничанина. Переконаний, цей досвід слід узяти до уваги, доповнивши його напрацюваннями, зокрема у столиці з введенням картки киянина. Подібний механізм захисту соціальних прав жителів міста особливо актуальний в умовах децентралізації місцевого самоврядування, реформа якого в країні вже розпочалася.
— Не можемо обійтися без не зовсім традиційних запитань до Дня міста, яке відзначаємо впритул до настання опалювального сезону, тобто про тарифну політику та соціальні стандарти.
— З цього приводу варто наголосити, що місто не згорнуло жодної зі своїх соціальних програм. І це не вияв популізму, а продовження послідовної лінії на зміцнення соціальних стандартів у місті, тобто стратегії, яка сформувалася не сьогодні. Інша справа, що якраз за останні півтора року, з початком російської агресії, ми прагнемо вишукувати нові резерви для їх утримання на належному рівні. Як показує мій досвід першої особи виконавчої та представницької влади в місті, такі можливості навіть у цих непростих умовах у нас є. Про це, зокрема, переконливо свідчить збалансована з можливостями наших підприємств та життєвого рівня більшості хмельничан тарифна політика на комунальні послуги, зокрема і на проїзд у громадському транспорті, які ми будемо і далі відстоювати, виходячи з інтересів хмельничан, де також не збираємося відмовлятися від пільг для найвразливіших категорій. Принагідно нагадаю, що тариф на тепло з розрахунку обігріву одного метра квадратного житлової площі становить у нас 13,72 грн., у Чернівцях — 18,52 грн., у Харкові — 16,42 грн., у Сумах — в 17,40 грн., у Черкасах — 25,12 грн. Наші ціни нижчі і серед міст області, запорукою виступає ефективна робота профільних комунальних підприємств, насамперед “Хмельницьктеплокомуненерго”, “Південно-Західних тепломереж”, “Хмельницькводоканалу”, де за останні роки впроваджено немало нових технологічних інновацій.
Саме тому можу нині сказати хмельничанам про готовність до опалювального сезону, про те, що у нас немає боргів перед постачальниками за природний газ, що маємо неабиякий резерв від когенерації у виробництві власної електроенергії, програму якої було розпочато ще за часів міського голови Михайла Чекмана. До речі, якраз цей резерв електроенергії, як і наших восьми теплових котелень, що працюють на щепі, дозволяють, зокрема взимку, досягати значної економії.
Подібні доволі показові приклади таких позитивних напрацювань у місті є в усіх напрямках, зокрема які безпосередньо зав’язані на зміцненні соціальних стандартів життя хмельничан. Показовим є факт, що ми беремо на баланс колишню відомчу лікарню “Укрзалізниці” у Гречанах на тих умовах, які висувало місто, заразом поліпшуючи медичне обслуговування мікрорайону. Нині працюємо над передачею майнового комплексу військового госпіталю у мікрорайоні Ракове прикордонній академії, що позитивно позначиться на рівні надання медичних послуг. Проте усвідомлюємо, що ряд соціальних проблем жителям міста нині буде вирішувати нелегко.
Так, ми плануємо, що кожен восьмий хмельничанин повинен оформити державну субсидію на оплату комунальних послуг, але ще чіткіше усвідомлюємо, що цей крок держава вжила вимушено, тому нам слід і далі нарощувати інновації, освоювати нові технології, шукати потенційних інвесторів. Нині на порядку денному реконструкція міських очисних споруд, ми вже зробили серйозну заявку на інноваційний кредит Світового банку у розмірі 550 млн. грн., наголошу, всього під три відсотки (!), на 30 (!) років. Ця позика, якщо ми її одержимо, не сумніваюся, буде з часом реструктуризована або взагалі списана, як, до речі, показує практика співпраці з цією міжнародною установою поляків та прибалтів. Ми продовжуватимемо будівництво другої черги Чернелівського водогону, на який уряд виділив відповідні кошти через програму субвенцій. Словом, місто, попри всі нинішні проблеми в країні, буде розвиватися, ставатиме комфортнішим.
— Не секрет, що нині ви особисто з допомогою однодумців у міській раді, виконкомі немало докладаєте зусиль, щоб вишукати додаткові надходження до міської казни з тих тіньових схем, на які донедавна існувало досі своєрідне табу. Кажемо про корупційні, протекціоністські схеми у будівельному бізнесі, сфері послуг, торгівлі, галузі легкої промисловості, на транспорті… Які тут бачите перспективи?
— Це дуже непростий шлях і тут потрібна командна робота у діях як міської влади, так і відповідного алгоритму заходів від політичного керівництва держави, уряду, колег з владних обласних структур. Словом, кожен із нас на своєму рівні повинен діяти, бо іншого шляху для подолання тотальної корупції в країні просто немає. Мені відрадно, що на міському рівні маю однодумців, що вдалося значно зрушити деякі з цих проблем, але вважаю, що це лише початок важкої роботи, до якої повинна більше долучатися громадськість.
— Що побажаєте хмельничанам з нагоди Дня міста і з огляду на початок місцевих виборів?
— Божого благословення для нашого міста й України. А ще — добра й витримки, не завадить і холодної голови на виборах. Сподіваюся, що наші виборці утримаються від спокус пустопорожніх обіцянок, за якими нічого реального не проглядається. Принагідно дякую всім, хто творить соціально-економічну стабільність міста, хто вірить у його краще майбутнє.
Розмовляв Богдан Теленько