Зізнаємося, що з Віталієм, який у своєму підрозділі більше знаний за позивним Стелс, планували зустрітися в зоні АТО, навіть готувалися передати йому нехитрий пакунок від дружини Ольги, коли та дізналася, що ми збираємося на Схід. Проте Віталій, на її радість, днями прибув у Хмельницький у коротку відпустку, тож ми не могли не запросити їх усією сім’єю разом із дворічною донечкою Сашунькою, котра не відходила від татка ні на мить, у гості до редакції.
Зізнаємося, що з Віталієм, який у своєму підрозділі більше знаний за позивним Стелс, планували зустрітися в зоні АТО, навіть готувалися передати йому нехитрий пакунок від дружини Ольги, коли та дізналася, що ми збираємося на Схід. Проте Віталій, на її радість, днями прибув у Хмельницький у коротку відпустку, тож ми не могли не запросити їх усією сім’єю разом із дворічною донечкою Сашунькою, котра не відходила від татка ні на мить, у гості до редакції.
Віталій нині уже знову на фронті, а ми ділимося враженнями від зустрічі, яка залишила не лише світлі спогади, а й змусила ще раз задуматися над непростими істинами сьогоднішнього буття. От хоча б про долю і вибір цього мужнього військового-контрактника. До речі, він уже втретє пролонгував свій армійський контракт, зайвий раз підтвердивши, що військова служба — це його справжнє покликання.
За плечима у Віталія більше півтора року служби в екстремальних умовах. Адже ще в березні минулого року довелося закривати український кордон з Кримом у районі Генічеська. В червні 2014-ого брав участь у боях за донецький аеропорт, його підрозділ разом з айдарівцями штурмував Георгіївку під Луганськом. Віталій був учасником бою, в якому важко поранили нині вже Героя України Олександра Петраківського. У липні минулого року був серед тих, хто визволяв Слов’янськ, потім були операції за Побєду, Лутугине… Окрема драматична сторінка його бойової біографії — бої за Дебальцеве та успішний вихід з кільця переважаючих сил ворога, в боях з якими їх підрозділ не втратив жодного бійця, а своїх чотирьох поранених винесли самотужки…
“Така нині наша робота на фронті. Може, колись хтось напише чи зніме правдиві фільми про сьогоднішні події на Донбасі”, — роздумує боєць. А ще наприкінці розмови додасть: “Думаю, ви розумієте, що на Сході ми воюємо не за можновладців, а за рідну землю та свої сім’ї, бо не хочемо, щоб їх спіткало те, що нині відбувається на Донбасі”.
До речі, про можновладців. Дружина Віталія дала досить різку оцінку чиновникам міської та обласної влади, які ніяк не відреагували на її заяви надати хоч якусь матеріальну допомогу як дружині учасника АТО, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Сам Стелс з сумною усмішкою додасть, що чомусь документи на присвоєння йому та побратимам статусу учасника АТО десь губляться. Хоча нині вже відомо достатньо фактів, коли цей статус роздавали людям, які взагалі жодного стосунку до війни на Сході не мають. “Не про нас тут мова, — додав, — а про наші сім’ї, яким нелегко даються щоденні клопоти. Добре, що батьки дружини поруч, що розуміють нас і мій вибір”.
Власне, історія цього мужнього молодого військового спонукає до роздумів про його усвідомлений вибір служити і захищати Вітчизну. Хоча сам він далекий від таких високих слів, бо про себе та бойових побратимів каже, що так сталося, що саме на їх долю випав такий обов’язок та нелегка робота. Але ви вдивіться в очі та просвітлені обличчя цього чоловіка, його дружини, донечки і зрозумієте, що заради них він ладен на все. А ще відчуйте мить справжнього, а не кіношного щастя цієї молодої української сім’ї, заради якого її глава та найперший у світі оборонець нині на фронті…
Б.Демків
Фото Миколи Шафінського