До 80-річчя від дня народження фундатора і незмінного керівника легендарного “Подолянчика”, заслуженого вчителя України Юрія Гуреїва (26.08.1935-16.01.2008)
Не шукайте це сузір’я на зоряному небі. Воно — над містом Хмельницьким. Це велике чарівне мистецьке скупчення понад трьох тисяч яскравих зірочок, яке плекав своїм талантом майже 50 років видатний хореограф, сценарист і режисер Юрій Гуреїв.
Хочете у цьому переконатися? Тоді загляньте до музею народного художнього колективу України “Подолянчика” на третьому поверсі Палацу творчості дітей та юнацтва, який у 2014-ому відзначив золотий ювілей. Десятки, сотні почесних грамот, дипломів, медалей, кубків, пам’ятних знаків, вітальних адрес, розпухлі альбоми від фотографій, афіш. Все це — вагомі артефакти титанічної праці Юрія Івановича та його творчих соратників — дружини Жанни Севастьянівни, сина Івана, продовжувача справи батька з 2008 року, дочки Лариси, педагогів колективу Оксани Підлуцької, Елеонори П’яних, Ірини Буднецької, Романа Потапова, Наталії Гапченко, костюмера Ніни Андреєвої та інших.
А розпочинав свою діяльність Юрій Гуреїв 1964 року з шістнадцятьма учнями в Палаці піонерів на вулиці Проскурівській, 46 (нині там обласний театр ляльок). За півстоліття колектив розрісся до 300-ликого сузір’я дитячо-юнацьких обдарувань, яке знають у багатьох країнах світу, де неодноразово побував “Подолянчик”.
Юрій Гуреїв увійшов до історії української дитячої хореографії як балетмейстер-новатор. Він змінив обличчя дитячої хореографії: категорично відмовився від виконання дітками по-дорослому традиційних українських гопаків, козачків, метелиць та інших танців у козацьких шароварах і жіночих плахтах з вишитими блузками й намистом на шиї. Замість них ввів стилізовані костюми за власним проектом: для хлопчиків — шорти і сорочки-вишиванки, для дівчаток — коротенькі спіднички, легко вишиті блузки та віночки на головах. А його дитяча хореографія повнилась сюжетними танцями з доступним для дітей змістом, як-от: “Любіть Україну”, “Ми України рідної діти”, “Хмельницька моя золота сторона”, “Весна на Поділлі”, “Вінок Кобзареві”, “Сцена сватання” з драми Тараса Шевченка “Назар Стодоля”, “У древньому Проскурові”, “Подільські ковалі”. Таке осучаснення стилізованого дитячого танцю відповідало тогочасним естетичним вимогам, яке точно визначив тонкий естет Юрій Гуреїв.
З роками Юрій Іванович витворив цілісне сценічне дійство — жанрово-хореографічний театр танцю, в якому був і режисером-постановником, і ведучим. Він неймовірно артистично читав вірші українських класиків і сучасних поетів, які були своєрідними преамбулами до кожного танцю.
Цікава історія відбулася з його “Ковалями”. За порадою Хмельницького науково-методичного центру, Юрій Гуреїв здійснив хореографічний запис своїх оригінальних танців. Згодом вони вийшли двома книгами. Але перед здаванням до друку потрібно було заручитися рецензіями авторитетних хореографів. Свої записи вирішив показати видатному українському маестро танцю Павлу Вірському. Тож поїхав до Києва й добився прийому в самого Павла Павловича. Переглянувши записи Юрія Гуреїва, Павло Вірський запропонував йому поставити цей танок з артистами його ансамблю, що він і здійснив усього за тиждень. Прощаючись із Юрієм Івановичем, Павло Павлович написав на буклеті українського ансамблю танцю: “Тов. Юрию Гурееву с благодарностью за поставленную в нашем ансамбле “Кузницу” (Подільські ковалі”). 25.03.1969 (П.Вірський)
У 1987 році Юрій Гуреїв заснував Всеукраїнський фестиваль танцю “Зимові візерунки”, який щорічно збирає дітей з усіх куточків України. Приїжджають на це свято танцю і гості з країн Прибалтики, Середньої Азії, Кавказу, щоб повчитися самобутності й запальної віртуозності українських дитячих танців у постановці Юрія Гуреїва, а нині вже Івана Юрійовича, відмінника освіти України, лауреата багатьох місцевих і всеукраїнських премій.
З 1967 року Юрій Гуреїв щорічно “запалював” “Травневі зорі” — давав путівку в мистецьке життя випуск-никам “Подолянчика”, при якому створив 1999 року хореографічну школу. Чимало його вихованців стали видатними хореографами в Україні та за її межами.
Мені доводилося не раз спостерігати закулісну творчу атмосферу серед юних артистів, яку їм прищепив незабутній Юрій Іванович. Коли дитячі душі тріпочуть творчим натхненням, коли кожен порух танцюриста перед виходом на сцену сповнений витонченості, сюжетної характерності, артистичної образності, коли кожне личко випромінює радість… Неймовірна дисциплінованість вихованців, їх висока сценічна культура від великого учителя танців бережливо підтримуються й сьогодні його послідовниками.
Уже вісім років нема серед нас Юрія Івановича. Але його творчий дух панує в “Подолянчику” й нині. Його ревно підтримують колишні вихованці — син і дочка, а також їх мудра порадниця мама Жанна Севастьянівна. Вони разом продовжують і примножують хореографічні традиції, ставлять цікаві сюжетні танці.
Впевнений, сузір’я Гуреїва сяятиме всім небайдужим до високого мистецтва ще багато літ і надихатиме його творців на нові мистецькі звершення.
Вічна пам’ять великому патріоту України, геніальному хореографу Юрію Гуреїву!
Микола Кульбовський
фото з архіву редакції