Як відомо, 31 серпня на позачерговому засіданні українського парламенту заплановано розглянути зміни до Конституції щодо децентралізації влади, в яких особливу стурбованість і тривогу викликає пункт 18 Перехідних положень.
Як відомо, 31 серпня на позачерговому засіданні українського парламенту заплановано розглянути зміни до Конституції щодо децентралізації влади, в яких особливу стурбованість і тривогу викликає пункт 18 Перехідних положень. Ними, зокрема, визначено особливості місцевого самоврядування у деяких районах Донецької та Луганської областей, тобто тих, які вже окуповані Росією і де створено Кремлем маріонеткові квазідержавні формування ДНР та ЛНР. На жаль, широка громадськість країни опинилася поза цими процесами, адже суспільство більше нині стурбоване самою війною на Донбасі, соціальними негараздами та економічною кризою. Водночас у коридорах влади нині йде масована атака на тих парламентаріїв, які ще опираються цим змінам до Основ-ного закону, ідеологом яких виступає президент Петро Порошенко, як на мене, наївно сподіваючись, що ці чергові поступки агресору зупинять Москву в її загарбницьких планах щодо України. Зрозуміло, що на президента та його команду нині тисне Захід. І це черговий реверанс його лідерам, котрі штовхають офіційний Київ на ці кроки, не усвідомлюючи досі, що політика умиротворення агресора є безперспективною, що всі ці загравання з Москвою можуть обернутися не лише катастрофою для нашої державності, а й знищити вщент існуючий світопорядок.
А щодо, власне, наших з вами державних інтересів, то згадаймо, як усе починалося з Кримом, коли на початку нашої незалежності через своє “недомисліє” та любов до Кремля більшість парламенту й політичне керівництво країни дали можливість залишити в Криму російську військову базу в Севастополі, яка, власне, і стала плацдармом для нинішньої анексії півострова. От і виходить, що замість того, щоб бодай притягнути до кримінальної відповідальності тих нардепів та держпосадовців, які за часів Януковича просували Харківські угоди щодо Криму, а їх у діючому парламенті та політиці нині вистачає, нове керівництво держави знову наступає на старі політичні граблі, по суті, творячи на сході України нове Придністров’я. Адже зрозуміло, що ніхто з нинішніх верховодів Кремля з їхніми маріонетками на окупованих територіях Донбасу не збирається виконувати жодних норм Конституції України. Більше того, там нині відкрито здійснюють незаконні дії щодо конституалізації власної злочинної влади, про що добре знають у Києві, проте чомусь роблять вигляд, що не помічають цих злочинних намірів. Коли ж заходить мова у парламенті про рішучіші дії у боротьбі з агресором, одразу з пропрезидентського середовища знаходяться демагоги, які закликають таких політиків іти на війну. І це при тому, що на фронті подеколи штучно стримуються наші військові від адекватного протистояння ворогові.
Ця хибна політика у розрізі дилеми — ні війни, ні миру, дуже негативно впливає на наше суспільство. А якщо ще згадані зміни до Конституції підведуть під дії окупантів правову основу, то взагалі буде важко спрогнозувати розвиток подій на окупованих територіях Донбасу. Тож не дивно, що недавно з цього приводу забили тривогу відомі політики та громадські діячі, застерігаючи Петра Порошенка від цих кроків, добре усвідомлюючи, що йому на якийсь час, може, і вдасться догодити Путіну та Заходу, проте від цього можуть фата-льно постраждати українські націона-льні інтереси…