Міська організація ветеранів України — найбільше громадське об’єднання на Хмельниччині. Чим воно живе нині, як впливає на розвиток громадянського суспільства в країні, з якими проблемами стикається — про це наша розмова з його керівником Гаптульмуніром Садиковим.
Міська організація ветеранів України — найбільше громадське об’єднання на Хмельниччині. Чим воно живе нині, як впливає на розвиток громадянського суспільства в країні, з якими проблемами стикається — про це наша розмова з його керівником Гаптульмуніром Садиковим.
— Гаптульмуніре Мухамедовичу, ветеранська організація міста існує вже 20 років. Чим сьогодні відзначається її діяльність?
— Як і від початку створення, головною метою організації залишається всебічний захист законних прав, соціальних, економічних, вікових інтересів ветеранів війни, праці, Збройних Сил, дітей війни, людей похилого віку. Для цього всіма законними засобами домагаємося виконання передбачених законодавством соціальних прав цих категорій громадян. Маючи можливість безпосереднього звернення до органів влади усіх рівнів, регулярно виступаємо з ініціативами щодо розробки та прийняття законів і постанов з вирішення проблем, які нас турбують. Так, нещодавно разом з іншими громадськими організаціями звернулися до керівництва держави з вимогою вирішити нагальні питання соціального захисту ветеранів, зокрема щодо врегулювання необґрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги, водопостачання та енергоносії. Такою була наша реакція на так звані реформи нинішнього уряду, особливо в соціальній сфері, котрі викликають справедливе невдоволення серед хмельничан. Відтак ми, учасники акції протесту, вимагаємо скасувати запроваджені обмеження щодо проведення індексації пенсій, обкладання їх податками, переглянути розмір прожиткового мінімуму, не допускати необґрунтованого росту цін і тарифів, забезпечити широкий, відкритий діалог з громадськими організаціями ветеранів та інвалідів. Наш протест спрямований ще й на те, щоб досягти порозуміння між громадськістю й владою і забезпечити злагоду в суспільстві. Впевнені, що для цього необхідні й інші кроки, зокрема: відновити повагу до відзнак доблесті та заслуг ветеранів, орденів і медалей за героїзм у роки Великої Вітчизняної війни, відновлення народного господарства та відбудови Вітчизни.
Показово, що нині ветеранська організація міста об’єднує вже понад 28 тисяч громадян. Так, ветерани війни поступово йдуть з життя, але на їх місце до наших лав приходять нові люди: ветерани праці, Збройних Сил, силових структур. Думаю, це не випадково, вони бачать у нашій організації силу, яка може захистити і відстояти їхні соціальні права, якій можна довірити свої проблеми.
— Є реальні підтвердження реалізації цієї довіри?
— Безперечно. У нас здавна склалися добрі взаємини з владою міста, незважаючи на зміни її складу. Щиро вдячні за постійну допомогу у вирішенні побутових проблем ветеранів та інвалідів, організацію їх лікування, матеріальної підтримки, системної опіки над тими, хто потребує додаткової уваги. Всі наші звернення знаходять належний відгук серед депутатів міської ради, управлінь та відділів, керівництва міста. Маємо підтримку і в органах обласної влади. На жаль, складніше з цим на рівні уряду, хоча там з розумінням ставляться до наших ініціатив та вимог, але відповідь найчастіше тим і обмежується, посилаючись на відсутність коштів у державному бюджеті та Пенсійному фонді. Натомість від обраної позиції всіляко відстоювати соціальні права ветеранів ми ніколи не відмовимось.
— Отже, ваша організація не зменшується чисельно, навпаки зростає. Можливо, є потреба у змінах для ефективнішого виконання мети?
— Ми йдемо цим шляхом. Так, здійснили організаційну перебудову нашого об’єднання: сформували 40 первинних організацій, які об’єднують понад 100 цехових організацій. Таким чином значно краще здійснювати облік наших членів, визначати їхні проблеми. У цій роботі підпорядковуємося обраному принципу: дійти до кожного. Нині в усіх первинних і цехових ланках триває звітно-виборний процес, призначаються старші на кожен житловий будинок, систематизуються всі звернення від ветеранів. Ця робота має сфокусувати нагальні проблеми й потреби кожного та всієї організації на загальній звітно-виборній конференції у вересні. Над цим нині й працюємо.
— Чи не пов’язана ця робота з виборчою кампанією в системі місцевого самоврядування?
— Вибори — політичний процес. Натомість уся діяльність ветеранської організації міста жодним чином не пов’язана з політикою. На жаль, останніми роками нам почали закидати звинувачення у нібито зв’язках з регіоналами, підтримки комуністів тощо. Щодо цього завжди казав і повторюю: наша організація не співпрацює і не співпрацювала з жодною політичною партією. Принцип у нас один — демократичний: кожен член організації особисто обирає політичні вподобання і голосує, як бажає. Так прийнято в усьому цивілізованому світі. Інша річ, що у періоди виборчих кампаній навпаки до нас є намагання знайти організовану підтримку: і різними політичними силами, й окремими кандидатами у депутати до рад усіх рівнів. Отож плітки, спекуляції та інсинуації щодо нашої організації, її ради вважаю абсолютно безпідставними. Очевидно, декому дуже хочеться, щоб ветеранська організація була розпущена, як і деякі політичні партії, котрі дехто визнав “п’ятою колоною” та загрозою для нинішньої влади. Ми “п’ятою колоною” не є й не будемо, але інтереси своїх членів активно захищатимемо: як у соціальній сфері, так і в питаннях збереження священної пам’яті про Перемогу у Великій Вітчизняній війні, героїзм нашого народу на її фронтах та у тилу, патріотичне виховання молоді.
— Вважаєте, що ці речі потребують захисту?
— А хіба ні? Нині всюди вимивається поняття Велика Вітчизняна війна, але ж як інакше називати війну, коли весь народ захищав і відстоював саме Батьківщину, свою Вітчизну? Хіба сьогодні це поняття не є надзвичайно актуальним на тлі подій на сході України? Прикро, але нині зміщуються акценти в патріотичному вихованні молоді, поглядах на історію, зокрема щодо минулої війни. Цього допускати не можна і наша організація не відступає від активної участі у патріотичному вихованні молодого покоління, зокрема на героїчних прикладах часів Великої Вітчизняної. Приємно, що ця робота підтримується міською владою. Ветерани закріплені за конкретним навчальним закладом, діляться спогадами, пишуть книги, ініціюють встановлення нових пам’яток про подвиги героїв на фронтах, партизанів і підпільників. Цей величезний, священний пласт нашої історії не повинен забуватися, має залишатися у пам’яті естафетою поколінь. Так, щорічно у нашому місті (до речі, єдиному в Україні!) проводяться фестивалі кіно, присвячені великій Перемозі, з безкоштовним переглядом для всіх охочих. Їх відвідують переважно школярі. Рада міської організації ветеранів уже кілька років разом з управлінням освіти проводить конкурс творчих робіт на тему: “Ми пам’ятаємо…”, присвячений Великій Вітчизняній війні.
Але не забуваємо і про сьогодення. Наші волонтери активно допомагають учасникам АТО, концертна бригада нашого центру “Ветеран” здійснили в зоні АТО кілька успішних виступів. Зі своїх зовсім невеличких пенсій зібрали гроші для допомоги ветеранам Донбасу.
Отже, всі наклепи на нас нехай залишатимуться на совісті їхніх авторів.
— Мабуть, невипадково, що ветеранська організація ініціювала висування Івана Бабака на звання “Почесний громадянин міста”?
— Впевнений, що зробили правильний вибір. Генерал-майор Іван Іванович Бабак є учасником бойових дій з перших днів війни, багато років життя віддав Збройним Силам, донині є активним пропагандистом героїчного подвигу народу, Червоної армії у перемозі над фашизмом. Думаю, що таке ініціювання треба було комусь зробити ще 15-20 років тому.
— Але ж ваша ініціатива нині активно підтримується у місті…
— Так, це добре. Схвальні відгуки йдуть навіть з-за меж міста на різних рівнях. Але є у цьому певний гіркуватий присмак: таке враження, що підтримка нашої ініціативи певним чином має дещо згладити і зміщення акцентів у поглядах на історію, і обмеження соціальних прав ветеранів… Як би там не було, впевнений, що наша ініціатива буде підтримана й Іван Бабак здобуде заслужене звання почесного громадянина міста.
Підготував Володимир Разуваєв
Фото з архіву редакції